Неформат #5

Усім піс!

Сьогодні я хотів би поговорити не про якісь конктетно твори, а зачепити одну тему. Як часто ви бачите в творах котика з перемотаною лапкою чи бідну покинуту сироту, або фізично обмежену людину чи інваліда в якого навіть не було шансу здійснити свою мрію? 

Так от, я хочу поговрити про них. Про продавців страждань. Так, я сам тим часто грішу, так як немає теми, яка була б так зрозуміла і відразу знаходила відклик в душах читачів, як просте співчуття.

Що може бути більш сильнішим ніж відчуття несправедливості? А коли воно підкріплене ще ситуацією, яка ніяк не залежала від дій самого персонажа? Так, відчуття, які виникають під час перечитування таких творів сильні, як ніколи. Але, в такі моменти ми забуваємо те, що ми насправді маємо цінувати, а саме - характер. Не має різниці, в якій ми ситуації. Мають вагу лише наші дії.

Так от, я хотів би тут звернути увагу і концентрувати її на тому, щоб автор не зловживав стражданнями. У всіх ситуаціях, прямо чи опосередковано, ми самі є причоною тих подій, що стаються. Але, я хотів би застерегти аторів від надмірної концентрації на стражданнях. Так, це дієвий метод, але він не має бути основним у тексті.

Особисто для мене, набагато цікавіше читати твір, в якому кожен з героїв наділений "особистісним стержнем" і ні в якому разі не дає собі можливості, навіть в думках, пожаліти себе. 

Але коли більшу частину твору розписується ситуація жертви, це починає не стільки набридати, скільки починаєш розуміти, що тебе банально розводять на емоції. Так, це також потрібно вміти, але має бути ще "хребет". А от з ним часто виникають проблеми. Є випадки, коли автор починає описувати вже страждання заради страждань. Але це вже має більше подаватися, як усвідомлене рішення самого героя ніж як сукупність непердбачуваних обставин.

Не буду сьогодні багато розписувати, просто узагальню: якщо ваші герої сильні, не обділені чимось, а їхні дії напряму показують їх незламний дух, або прагнення до нього, то така творчість викликає лише повагу, на противагу всім тим, хто хоче просто розтягти сам біль і лише зайвий раз наголосити на безвихідності ситуації.

Хочу побажати усім нам вдало компонувати і знаходити баланс цих інструментів "гри" з уявою читача.

Усім піс і до нових зустрічей!