Мені років 10, я приїхала на літо до бабусі. Це невеличке село міського типу, хтось ще таку назву пам'ятає?)
Це інший регіон, а тому тут інші традиції. Якщо в місті я ніколи не чула про те, що на Івана Купала палять відьму, то тут на мене дивляться як на дивачку через мою необізнаність. І от я, цілий день чекаю, що ж то таке буде. Як то, палити відьму? Звісно я не очікувала на те, що палитимуть реальну жінку, але ж цікаво, як то обіграють)
І от, після валивих приготувань: дорослі маринують шашлики, скупляються в магазині (чи то я так собі уявляла це), а я вирішую, що вдягатиму на таку важливу подію, ми відправляємось всі разом до водойми. Насправді, якась невеличка канава, але в моїй дитячій уяві розігрітій історіями від дядька і без денного освітлення той схил здавався неймовірно великим, а канава внизу, хоча б озером)
І от, настає той момент: зараз я побачу, як палитимуть відьму! І знаєте що то було? Велике-превелика багаття. Десь дрова, десь камера для шини, але це точно не відьма))) Щоб вгамувати мою дитячу уяву, мені розказали, що це багаття є дуже важливим. адже куди піде дим, на яку хату, то там і жила колись, або живе зараз, відьма.
Чи була я в той день розчарована? Зовсім ні. Адже поки дорослі влаштовували свої гуляння, ми з однолітками сиділи біля багаття, розказували страшні історії, намагаючись підсвічувати собі обличчя як в фільмах, ділились "місцевими байками" і дуже весело проводили час.
Я це до чого, в моєму дитячому багажі стільки таких історій і вони так приємно зігрівають душу. Тож коли, я вирішила, що почну писати, питання "про що" - ніколи не стояло. Я хочу ділитись дитячими спогадами, байками, які розказували мені дорослі, казками, які розказувала бабуся.
І якщо ця особиста історія, написана хаотично десь Вам відгукується, завітайте до моєї книги, спробуйте прочитати.
Ні, це не сучасна історія, і ні, вона не буде про те, як дорослі палили камери з-під шин, але вона натхненна саме дитинством в надзвичайної краси місцині, натхненна оповідками, які лякали та захоплювали малу дівчинку, яка вже виросла і знає, що магії не існує, але все ще хоче вірити в існування казок
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТеж не один рік приїжджала на літо до бабусі. Це одні з найтепліших та найвеселіших спогадів дитинства) Давно виношую задум про низку оповідок на основі них. Хоча це має бути щось ближче до Тореадорів з Васюківки, а не традицій)))
Мені нажаль не довелося святкувати Івана Купала. У моїй сім'ї не було традицій. Але дуже багато спогадів з дитинства, які я люблю згадувати у книгах )
Анна Стоун, Мені б хотілось більше традицій, але я щиро ціную ті, що мала)
А зі спогадами це прямо відкриття якесь, що можна ось так фіксувати якісь моменти)
Дякую, що відгукнулись та поділились своїм досвідом ❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати