Знижка на любого недруга

Вітаю, любі читачі і читачки!

Сьогодні діє знижка на ніжну і милу історію про непрості стосунки — “Любий недруг”! Запрошую скористатися нагодою і придбати, якщо ще не читали цей роман!

Анотація:

Він був справжнісіньким кошмаром її дитинства, недругом, яких ще попошукати. На щастя, недруг закінчив школу, поїхав далеко-далеко, і дихати стало легше.

За десять років вона позбулася дитячих страхів, знайшла улюблену справу і хлопця, який от-от освідчиться.

Хто б подумав, що її кошмар повернеться і знову захоче зіпсувати їй життя! Тільки нехай не сподівається, що вона досі те саме беззахисне дівчисько!

Уривок з книги:

— Ось твій смартфон.

— Не телефонувала?

— Ні. Але понишпорила. Тепер маю на тебе компромат. Даремно такий простий пароль поставив.

Він засміявся і забрав простягнутий смартфон.

— Якщо ти про ті голі фото у галереї...

— Там є голі фото? Дай гляну!

Таня жартома спробувала забрати смартфон назад, але він відвів руку так, щоб не дотягнулась.

— Ніде ти не нишпорила. Блефуєш, бедрику!

От, пораділа звертанню, називається.

Вона надула щоки і всілася на ліжко. Дивилася Максу у спину, точніше, на спинку його крісла, і сказала:

— Не хочу там бути сама. Позаважаю тобі тут.

Він крутнувся на своєму кріслі, примружився, не знімаючи окуляри.

— Що це, Таню? Ти фліртуєш, вередуєш, провокуєш мене чи... просто хочеш побути поруч?

Якби ж вона сама знала, що вона робить.

— То тебе щось не влаштовує? Мені піти?

— Та ні, залишайся. Можеш заважати.

Як саме йому заважати, вона не вигадала. Тому просто пройшлася кімнатою, позазирала у всі закутки, погримала дверцятами шафи. Не зауважила, щоб Макс дивився на неї, але почула:

— Тобі личить моя футболка.

Його футболка діставала їй мало не до самих колін, прикривала значно більше, ніж короткі шортики, але висіла на ній безформним мішком. І що там могло личити?

Таня проігнорувала комплімент, але щоб менше крутитися перед ним у цій футболці, залізла в ліжко і натягнула ковдру до підборіддя.

За вікном періщив дощ. Тарабанила клавіатура. Постіль пахла чоловічим чи то одеколоном, чи то гелем для душу. Чи то просто Максом.

— Спатиму тут.

Він озирнувся, кинув на неї веселий погляд і повернувся назад до монітора.

— Попередила б спочатку, я постіль перестелив би.

— Можна й так. Я не гидую.

Макс засміявся, наче щось пригадав. Зауважив:

— Ти просто не знаєш, що я у ній роблю.

— З ким?

— З думками про тебе.

— Тоді мені можна.

Вона пирхнула кудись у ковдру. Теж згадала слова, колись давно сказані у кабінеті директора, і вони досі смішили. Проте сам спогад про ту ситуацію коробив. Хотілося потрусити головою, витрусити з неї всі деталі неприємної події.

Щоб втекти від цих спогадів, Таня вчепилася в першу думку, яку навіяли слова Макса.

— Ти тоді прибрехав, — сказала зовсім тихо. — Не лише ж себе "чіпав" у своїй постелі. Ти мало не щотижня водив додому то однокласниць, то якихось інших дівчат.

— Скажу по секрету, з того майже нічого не виходило, — він перестав тарабанити по клавіатурі. Легко усміхнувся. — У мене тоді була лише одна дівчина.

Таня гмикнула і зіронізувала:

— Ти ба, а менші хлопці тебе мало не гуру сексу вважали.

— Такий собі секс у шістнадцять років. Я б не назвав це сексом.

Розмова зайшла кудись не туди. Таня підтисла губи, думаючи, як звернути зі слизької стежки. Лежати напівголою у ліжку хлопця, говорити з ним про секс і при цьому не бажати, щоб торкався, — абсурд виходив. І взагалі, вона ж має леліяти давню образу, має штрикати його колючками, на крайняк — поводитись як з "хлопцем на побігеньках", а не теревенити по-дружньому про різні дурниці.

Тема для пристойнішої розмови не спадала на думку, і Таня вже хотіла заявити, що збирається спати, коли Макс спитав:

— А в тебе? До Романа у тебе ж хтось був?

Читайте книгу тут!

Нагадую:

Найсвіжіші новини щодо друкованих книг, опитування, подарунки, спілкування зі мною — у моєму телеграм-каналі.

Моя сторінка у фейсбуці

Моя сторінка в інстаграмі

Моя сторінка в тік-тоці