Що тут не так??? Чи так??? Хм...???❤️❤️❤️

Що тут не так??? Чи так??? Хм...???❤️❤️❤️
https://scontent.flwo3-1.fna.fbcdn.net/v/t39.30808-6/473453296_1666718650545598_2822881377915948790_n.jpg?_nc_cat=104&ccb=1-7&_nc_sid=127cfc&_nc_ohc=yt_FWxywKC0Q7kNvgF_pmjV&_nc_zt=23&_nc_ht=scontent.flwo3-1.fna&_nc_gid=AJ30Y4EcHbQYC6XmrxDmo8I&oh=00_AYBUjwsKuZfbDpjUixZJSBOfsfMNfankcfMxdoT0s8bTlw&oe=679E7D9E
– Що ж, тепер у тебе немає вибору, Кевіне, – тихо мовила Анна холодно, – ти маєш пояснити мені все.
– Я хотів зробити це раніше, – з болем у голосі почав він. – Але ти уникала мене.
– Уникала? Чи, можливо, не хотіла більше терпіти твоє мовчання? Навіщо ти так довго приховував правду, Кевіне? Чому мені її мали показати сторонні, не ти? – голос Анни вмить затремтів, але Кевін впевнено пригорнув її до себе, лагідно торкаючись долонею щоки, а щирим поглядом залип в її сіро-волошкових очах.
– Я не збирався брехати, Анно! Я боявся втратити тебе, якщо розкажу все.
Вона засміялася гірко:
– І ти справді вважаєш, що я пробачу твою нещирість тільки через те, що ти боявся?
– Тільки дай мені шанс. Дай мені пояснити, чому я не зміг сказати тобі правду відразу, будь ласка!
Анна принишкла, враз приглушивши гнів. Його погляд благав, а руки… О, боже! Ці руки, пальці… Їх ніжні дотики завжди топили її, як вогонь свічку, і ради на те не було…
– А знаєш, коли я розплющила очі від того неприємного різкого запаху та печіння в носі, в голові був суцільний туман. Перед очима – стеля з розписами… десь далеко-далеко і все пливло… А думки не могла зібрати докупи… Не розуміла, де я – відчуття наче в калейдоскопі, мені твій погляд допоміг, і твої руки… Так міцно, надійно тримали. Я зрозуміла, точніше відчула, що в безпеці, – Анна тулилася до його плеча. А Кевін ніжно гладив її волосся.
– Анно, я так злякався, – тихо прошепотів, ковзаючи поглядом вздовж все ще блідого обличчя, немов обіймав. Анна підвела очі. Він стурбовано в них зазирнув. – Скажи чесно, як ти? Щось болить?
– Ні… – лиш поворухнула губами, але він зрозумів.
– Це добре, – сказав м’яко, занурюючи пальці в густі русяві коси.
– Ти зіпсуєш мені зачіску, – усміхаючись, зауважила Анна, ледь торкаючись долонею його щоки.
– Це єдине, що тебе турбує зараз? – вигинаючи манливі губи в посмішці, запитав.
– Так, – хмикнула Анна. – Відпусти мене, я хочу встати…
– Нізащо! – Кевін усміхнувся й твердо відрізав, пригортаючи її до себе ще міцніше. – Ти отак сидітимеш у мене на колінах до самого вечора…
– Ти, здається, занадто вже розмріявся, Кевіне! – опиралася вона його рукам.
– Хіба не можна? – намагаючись поцілувати свою бранку в губи, Кевін нахилився нижче та шумно вдихнув. Наче дихав нею, насолоджувався, раз за разом втягуючи її неповторний аромат. Запаморочливий і такий манливий запах жінки, на яку він не мав права, жодного, але так бажав, заполонив його цілком, до краю – душу, серце, розум…
– Ні, не можна! – Анна і пручалася, й піддавалась одночасно.
– Але ж.. – благав він, заглядаючи в її бездонні, сіро-голубі очі, де так солодко добровільно тонув, геть втрачаючи себе. А заразом розум, логіку та страх бути покараним за заборонене кохання. Так, він визнав, що кохає, та Анні донині не казав. Лише зараз зважився…
– Ти нестерпний, Кевіне! Ти знаєш? – все ще ухилялася від обіймів його кохана. – Нічогісінько мені не пояснив, а я ще не пробачила…

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Яніна Бех
22.01.2025, 09:53:27

Якраз тут все наче добре: Кевін, Анна...

Інші блоги
✨остання знижка в передплаті!✨
Любі читачі! Сьогодні, 20.11 діє остання знижка в передплаті на книгу Потраплянка для Лиса ! Якщо ви давно хотіли, але відкладали цю покупку — не поґавте цієї можливості! Це найнижча ціна на книгу, дешевше вже не
Не забувайте брати велосипеди!
Ми опинилися перед величезними дерев'яними воротами, оббитими металевими бляхами. Вони були настільки масивними, що скидалися на вхід до фортеці. З обох боків воріт стояло по страшенній рогатій
Час пішов на хвилини… Новий аудіорозділ!
Вітаю, мої любі читачі та слухачі! У Цитаделі щойно пролилася кров, і шляху назад більше немає. Немир мертвий, але гра ще не закінчена — вона тільки переходить у найнебезпечнішу фазу. Поки за дверима кабінету сидить
39-й розділ уже на сайті!
Сьогодні на нас чекає Науменко в «Ауреліумі» — і наочний візуал до цього моменту. На картинці — саме таким я бачу в своїй голові того самого бармена Дєнні. Йому 20, і, як на мене, він доволі милий. А в
Новина
Все я повернулась з відпустки. Завтра продовжу публікувати Асфіксію та Ерена. Після закінчення цих двох робіт буде Лялечка та після неї Під тінню одержимості
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше