Ще один анонс нової історії! Цитати)))

Привіт, мої прекрасні принцесочки!

Ця відпустка лише допомогла мені усвідомити вкотре, що я безмежно вас люблю і дуже сильно сумую за вашими відгуками на мої романи, за тим світлом і теплом, що ви даруєте мені!

Тому я вирішила написати цього листа (так, саме листа)))) , щоб втішити своє серце спілкуванням з вами і розповісти детальніше про нову історію, яка з`явиться на Букнеті вже в листопаді))))

Отже, зустрічайте!

«Майже принцеса, або Наречена з примусу»

Анотація
Моє життя було прекрасним: я готувалася до весілля з коханим і облаштовувала наш будинок до переїзду в нього. Всього один візит у столицю перевернув моє життя: враз я стала нареченою одного з двох кронпринців. Ентоні повинен одружитися на аристократці - це одна з обов'язкових умов для його боротьби за трон з братом-близнюком. І всі навколо впевнені, що саме я, Астрід Ванесса Ормзкольт, єдина внучка герцога Ернестайну, ідеальна кандидатура. Що про це думаю я взагалі нікого не цікавить... Що ж, доведеться навчитися рахуватися з собою! І водночас спробувати зберегти собі життя під час пекельного поєдинку двох спадкоємців... якщо втекти не вийде... А поки я принцеса... ну, майже.

Цитати:

— Я радий знайомству. Сподіваюся, тобі сподобалися твої покої? До весілля житимеш в них, але якщо щось потрібно, лише скажи... В тебе будуть служниці і особиста охорона. Можеш покликати придворну швачку, вона до твоїх послуг... — врешті завершивши копіювати у пам'ять кожну рисочку на моєму обличчі, порушив тишу, що повисла в повітрі після моєї відповіді.

— Перепрошую? — лише й змогла видати я. — Тобто до весілля? Чийого?

Взагалі моє весілля з моїм коханим нареченим віконтом Річардом Марлоу з сусіднього графства призначено на осінь і я не збираюся жити до нього при дворі. Принц подивився на мене, мов на дурепу, але не виявив свого здивувався в тоні розмови, залишивши його все тим же стриманим та спокійним:

— Астрід, ну, звісно, нашого. Вчора на балу Весни наш союз благословив імператор. Весілля за місяць по завершенні Золотого турніру.

А з цього місця, будь ласка, детальніше... Чому я про це ні сном, ні духом і як взагалі можна не спитати думки нареченої? Що тут, на біса, коїться?

Тільки хотіла все це видати, як двері в покої різко відчинилися, а на порозі постала моя бабуся Її Світлість герцогиня Ернестайну Морган Росс. Низько вклонившись спадкоємцю, вона осяялася чарівною усмішкою на вродливім обличчі і прощебетала:

— Ваша Високосте, ви дозволите мені поговорити з внучкою? Я буду вкрай вдячною за проявлене вами розуміння. Вона, певно, досі не в стані повірити своєму щастю. Ви виказали нам таку честь...

— Звичайно, леді, — коротко кивнувши, Ентоні кинув на мене ще один уважний і досить допитливий погляд блакитних очей і гордо покинув покої. Я ж запитально поглянула на родичку, з якою познайомилася лише нещодавно, переплела руки на грудях і викарбувала:

— Здивуй мене! Повідай, як так сталося, що бал, на якому мене начебто мали представити до двору короля, став моїми заручинами...

***

Золотий турнір проводився лише в випадку, коли престолоспадкоємці не могли вирішити, хто з них посяде трон, а такого практично не траплялося, оскільки за законами влада діставалася лише старшому сину монарха і лише після його смерті могла перейти до середущого. Але цього разу випадок нетиповий, бо немає старшого і молодшого серед близнят... На тих кілька хвилин, на які один з принців прийшов на світ раніше, імператор вирішив не зважати і в день їх народження оголосив, що трон посяде той, хто доведе йому, батьку, правителю і повелителю, що він достойний. Борисфіл Четвертий надто серйозно і відповідально ставився до спадкоємців, тож із самого народження Ентоні і Даріан розпочали свою боротьбу... Двадцятип'ятилітню боротьбу, фінал якої народ узріє всього за два місяці. Чи можна уявити кращу потіху?

Та ось самі принци думали інакше...

Чекайте наступний анонс та не забудьте поділитися враженнями від перших уривочків роману)))))

Щиро ваша Юліанна)))