Страшний флешмоб! Ауууууу!

Прийняв виклик від Владимир Слободян. Вирішив виставити уривок з бойовика-трилера "Нічний рейд", якому місце в жихливому трилері. Летс гоу читати. Чи міг професор археології та архівознавства відтворити у своєму маєтку описаний у романах Лавкрафта культ міфічного Дагона? Що таке божевільне хоббі? Погнали! Передаю естафету Міла Костриця, оповідання якої "Тиха вода" здивувало мене цікавим середовищем і оригінальним сюжетом!

"Череп почав обмацувати стіну за дверима і таки знайшов важіль, який подавав електроенергію до підвального приміщення. Світло різко полилося з лампочок, розганяючи темряву навколо них. Хлопців спершу засліпило, оскільки за останні кілька годин очі звикли тільки до ліхтариків. Павло навіть зажмурився, щоб адаптуватися. Коли перша реакція закінчилася і вони знову повідкривали очі, попереду них ожив сюжет з творів Говарда Лавкрафта. Грабіжники спустилися зовсім не до підвалу, де дивний господар зберігав скарби, або банки з закрутками на зиму, а до справжнього капища, де справлялися оргії та криваві доісторичні ритуали.

Зала розтягнулася на дванадцять метрів у довжину та аналогічно в ширину. Щоб стеля не звалилася під тиском дому, її міцно підтримували кам’яні колони, виконані у вигляді атлантів. Однак атланти жодним чином не нагадували собі подібних з грецької чи римської традицій. Не підходили вони до жодного стилю архітектури, відомого людині. Кожен атлант більше нагадував демонічну істоту, яка мала фізіологічні вади на тілі. Один мав голову дракона з виваленим назовні язиком, масивними закрученими рогами та пальцями з довгими кігтями. Іншого скульптор зробив у вигляді величезного вовка з іклами, який тримав у пащі оголену дівчину. В іншій ситуації Череп згадав би анекдот про цицьки, але у цій він не міг навіть слова вимовити. Демонічні істоти не робилися ідентичними одна до одної, оскільки замовник прагнув зобразити їх різними, як і людей.

Стіни прикрашали малюнки вбивств і поєдинків, жерців і жертв, воїнів і правителів, загнані тварини стрибали з урвищ, а божевільні матері пожирали своїх мертвих дітей. Хлопці не могли рівно тримати в руках автомати, трясучи ними від страху. Посередині зали стояв камінний жертовник, повністю забруднений багряними плямами, котрі тягнулися десь з іншого краю, де на стінах темніли на віддалі нові сюжети.

Павло мовчки попрямував вперед до жертовника, тому Черепу залишалося тільки слідувати за другом до небезпечного місця. Там вони взялися розглядати цілі набори давньої клиноподібної символіки. Павлу не треба було багато часу, щоб визначити шумерське походження надписів. Деякі він колись зустрічав на курсі з Історії Стародавнього Сходу.

- Ти розумієш, що ця вся херня означає? – запитав Череп.

- Не розумію! Але зображення цього божества я вже бачив!

- Де ти його бачив?

- На монетах професора! Це зображення міфічного Дагона.

- Що таке Дагон?".