Я стояла в розкішній, білосніжній сукні серед залитої сонцем альтанки, а Скай був поряд. Він ніжно, майже трепетно тримав мою долоню у своїй великій руці. А я... я дивилася на нього й щиро усміхалася.

Він живий. Скай живий, — лише було в моїх думках.

— Залишся зі мною, — тихо, з невимовним благанням попросив він.

— Я буду поруч, поки тобі потрібна, — прошепотіла я у відповідь. Головне щоб ти був живим. 

Скай нахилився й накрив мої губи солодким поцілунком.

Щось віддалено знайоме було в усьому цьому. Щось подібне я вже бачила… Це здавалося дивним, адже я чітко пам’ятала останні події. Пам’ятала, як його тіло обм’якло на мені після вибуху. А зараз я цілувала короля. Короля, який благав мене залишитися.

— Аделі! — він відхилився, і я розплющила очі.

Вигляд у нього був вкрай стурбованим.

— Чорт, Аделі!

Але цей голос йому не належав.

Оновлення уже в ваших бібліотеках:

✨Полонянка короля Повітря✨