Перед цим пройшовся по блогах і помітив цікаву тенденцію, згідно якої автори зазначають, що більшість творів на конкурсах нецікаві, оскільки пишуть про якусь далеку істину, котра зовсім не стосується повсякденного життя сучасної людини. На мою думку, навіть серед містики та фантастики є місце тому, що найгостріше переживає наше суспільство нині та переживало у попередному столітті. І це не якісь глобальні історичні тенденції, які часто не залежать від волі маленької людини - це конкретні проблеми, котрі руйнують життя і з ними потрібно боротися, гостро засуджуючи їхні прояви. Як на мене, для цього просто ідеально підходить жантр трилер з його важкими, подекуди крайніми емоціями. Цього місяця я почав писати оповідання, ідея народилася ще давніше, але для конкурсу довелося вписати ще якусь таємничу прикрасу - тобто всередині твору йде махач між містифікацією та реальністю. Однак поступово цей твір почав виходити в мене з-під контролю, вивівши на цілий ряд повсякденних проблем. На перший план, мимовільно почала вириватися проблема побутового насильства, котре вражає наше суспільство і руйнує його зсередини, спричиняючи виникнення жахливіших соціальних явищ. Зокрема, проскочила теза - "Наш характер і поведінка - багато в чому суміш дитячих та юнацьких спогадів, які їх сформували!". А найбільше, при цьому, мене вражає той факт, що важливу роль у розквіті та поширенні побутового насильства відіграє саме людська байдужість. Ну, от виникла така ідея і вона почала витісняти ноти містифікації на задній план, хоч вони тримаються, щоб вистрибнути у несподіваний момент знову. Заходь те і читайте новелу "Покровитель вбивць". Коментуйте. Вона саме перебуває в процесі створення, тому бажаю розділити написання з активним читачем та досвідченим автором. І, якщо вас таки зацікавило - поділіться своєю думкою: який жанр краще підходить для висвітлення соціальних проблем? Чи може автор писати на основі якоїсь заданої по параметрах ідеї, однак викривати у творі важливі проблеми? Бо без серйозних текстів - ми ніщо... і звати нас ніяк...
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТвори обов’язково мають порушувати важливу тематику, інакше нащо їх писати? Вони повинні впливати на читачів, викарбовуючи в їхній свідомості якісь правильні ідеї чи погляди.
Про людську байдужість абсолютно згідна. У «Покровителі вбивць» ви вміло порушуєте цю тематику, особливо коли сусіди знали, що священник катуватиме дітей, і завчасно спати полягали. Так лячно тоді за Макара стало... А скільки ж таких діток в реальності існує?
А щодо жанру... Напевне у кожному жанрі можна порушити соціальні проблеми, просто вони будуть геть різними. Іноді навіть дитяча література з цим може впоратись: «Матильда» показує батьків, котрих дратує власне дитя, і вчить давати відсіч тиранам.
Teffi Linski, Ні, ця сцена вийняток. Хоча, про втопленого офіцера, якого пограбували при переправі, то я таку стару буковинську легенду чув. Воно якось саме навалилося на твір, коли писав і органічно доповнило текст...
Мені здається кожен жанр може і має висвітлювати якусь проблематику. Чому відразу насилля - це трилер? Беремо слр додаємо до нього деспотичного, егоїстичного героя, який б'є чи навіть морально принижує героїню, що не вміє казати "ні", боїться розірвати стериотипи і розлучитися із чоловіком, бо ж "що скажуть люди" і вуаля - любов приправлена болем, роздумами і вибором між стражданнями чи новим життям - класичне сімейне насилля.
А щодо серйозності... дорослі - це великі діти, не всі хочуть і вміють читати важкі роздуми і копирсатися у власних мізках))) час від часу серйозні речі варто приправляти гумором чи цікавими прикладами.
Та загалом, я повністю згодна, кожен твір має чомусь навчати читача, давати змогу замислитися над важливими речами. Дякую за цікавий пост)
Анна Ост, я також прихильник концентрації на тому, що виходить краще. "Нажаль" суто ліричне - тобто, не можу характеризувати інші жанри, чи дати поради, тому що то невідомі мені світи... як автору...
Ну не знаю, я що для конкурсу, що так відношуся до написання серйозно.
Мені подобається, коли розкрита актуальна і не мейнстрімна проблематика! Тож, побажаю успіхів і багато читачів!
Іван Дурський, Або не дійде ніколи! Боюся теж дійти до того рівня, коли відірвешся від реальності та заживеш своїми фантазіями про велич і славу! Навіть генії мого жанру, роками не потрапляли на друк, то хто я такий, аби бути самовпевненим і плювати на думку інших. Це не ріст, а деградація та заперечення об'єктивних обставин. (Такі персонажі часто будуть героями моїх творів. Зараз виношую ідейку про оповідання в стилі трилера-детектива, де головним героєм буде розчарований письменник, то це наштовхує на різні думки!).
Книги будь-якого жанру цікаві саме тим, що в них є речі, близькі суспільству в реальному житті. Якщо в творі немає ніяких суспільних проблем чи психологічних моментів, котрі існують в дійсності, то такий опус немає сенсу читати. Саме суспільна проблематика і людська психологія - одні з визначальних факторів, які додають навіть фантастичним творам правдоподібності.
Почитаю оповідку)
Moonraise Darkness, Повністю підписуюся під кожним вашим словом! Найсильніші твори світової літератури свого часу перевертали психологію сучасників. Не думаю, що я щось таке напишу, але свій стиль формуватиму з урахуванням актуальних проблем навіть у найбільш фантастичних творах... якщо читач не відчув нічого, текст не вартий свого прочитання...
Я з Вами згодна! Цікаві соціальні теми, я думаю, може розкривати будь-який жанр, від любовного роману до жахів. І в кожному жанрі є приклади книг флагманів, які не тільки обслуговують свій жанр, але і розкривають цілий ряд актуальних проблем. Думаю, це і є поясненням того, чому, наприклад, книги Кінга здобули таку популярність, бо у в його творах все тримається не лише на жахах, але й на зрозумілих кожній людині темах і на питаннях, на які ми всі намагаємося знайти відповідь. Тому, я думаю, якщо Ви можете передати глибокий зміст на фентезійному або фантастичному тлі, це заслуговує на похвалу.
Вашу книгу додала собі в бібліотеку!)
Марина Гайдар, Я за професією історик. Все життя займаюся цією наукою, нею живу і з думками про неї обідаю. Тому завжди у творах можна зустріти відсилки до історичних подій, порівняння з історією та ін. Колись спробую передати багато ментальних ідей і проблем, які турбували людство 500 років тому, але зараз сконцентрувався на проблемах сучасних. Це і соціальні проблеми, і навіть політичні.. Дуже глибоко намагатимуся присвятити свої твори ветеранам війни та психологічним наслідкам війни, бо мені це знайомо. Схиляюся до думки, що навіть фентезі та містику, автор повинен писати зачіпаючи такі теми, які стануть близькими та відчуватимуться читачем... може я й набридну реалізмом, але бачу творчість саме так... Кінг пише містику, але герої такі реальні, що ти легко впізнаєш себе в такому віці... Як Толкін вважав: "Не важко придумати зелене сонце - важко придумати світ, у якому воно здаватиметься реальним!",
Дуже цікаво! Додала в бібліотеку.
Мар'яна Доля, Сподіваюся, що не розчарує!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати