Додано
01.07.20 18:04:03
Марина Гайдар «шановний пане Лавкрафт»
Нещодавно мені трапилось коротеньке оповідання, в якому двоє дивакуватих чоловіків рятують світ. Важко сказати, чого варто очікувати від таких героїв свого часу? Проте, краще за автора твору навряд чи хто ліпше про це розповість. Отже, невеличке оповідання від Марини Гайдар за назвою «Шановний пане Лавкрафт» https://booknet.com/uk/book/shanovnii-pane-lavkraft-b237655 .
Чесно кажучи, я навіть не знала, що мені очікувати від твору. Апокаліпсис з чудовиськами і героями, які, на перший погляд, визивають сумніви стосовно своєї адекватності.
Проте, хто в здоровому глузді кинеться змагатися з чудовиськами? Отож бо й воно…
Прочитавши опис до твору і побачивши, що це фанфік, я зрозуміла, що нічого не зрозуміла… Заплутано вийшло? Зараз поясню)
Автор пропонує читачам незвичайну рятувальну пригоду двох джентльменів. Один з них – відлюдькуватий письменник з купую неврозів – Говард Лавкрафт. Чи чула я про нього? Ні, не чула...
Тут у мене промайнула думка, що я нічого не знаю, але довелось її швидко спровадити геть)
Врешті я звернулася за допомогою до дядечка Гугла) А чому б і ні? Подейкують, що він знає все, або майже все)
Тож, відлюдькуватий джентльмен виявився автором цілої низки жахіттячок. А ось і пояснення, чому ми ще не знайомі) Не доводилось читати його творів.
Стосовно другого героя – ситуація краща. Про нього я, принаймні, чула) Довелося свого часу познайомитися з ним на довгих нудних лекціях з психології…
Але, повернемося до самого твору.
Проконсультувавшись з дядечком Гуглом, я, нарешті, прочитала оповіданнячко.
Що можу сказати?
Так трапилося, що я вперше читаю фанфік, тому навіть не уявляю, як його коментувати. Але, спробуємо. Варто відмітити, що вийшло досить цікаво. Мені сподобалася манера написання. Персонажі твору взяті з реального життя. Автор вдало їх звела на сторінках оповідання. Добре прописані їхні характери через дрібні деталі та особливості. Люди, які незнайомі, але чули один про одного, досить швидко знаходять спільну мову. Та, навіть, стають друзями. Недарма говорять, що всілякі халепи зближують людей. Хоча, не всіх…
За життя у них, мабуть, не вийшло б такої пригоди.
Цікаво вже те, що психолога турбують нічні жахіття, які добре знайомі пану Лавкрафту. В житті ми знаємо, чому? А от в оповіданні…
Хоча, між реальністю і вимислом досить тонка грань. Комусь вимисел, а комусь і реальність.
Всі відомості і біографічні дані вдало «заміксовані» в оповіданні. Здається, що автор відкрила завісу до невідомих фактів з життя цих друзяк. Можливо, там приховується ще не одна пригода. Хто знає?
Ктулху, не дивлячись на його чималенькі об’єми, виявилося замало. Я не встигла злякатися, як світ було врятовано)
Від твору залишилися приємні враження.
Тому, не спинятися на досягнутому і активно записувати всі ідеї та творчі пошуки)
І, дякую за нові враження)
Віра Явтушенко
31
відслідковують
Інші блоги
Вітаю, мої чудові. Днями я залізла у свою бібліотеку на Букнет і виявила, що там купа книжок у черзі на прочитання. Я ще та хом’ячка, яка збирає у запаси все цікаве))) Але так само багато книг і у моєму архіві. Ніколи не
Мені дуже сподобалося, що після попередніх дописів у коментарях народжувалися такі глибокі розмови. Тому я вирішила продовжити цю невелику традицію й час від часу ділитися з вами питаннями, над якими цікаво поміркувати
Сьогодні я випускаю у світ свій роман — «Пташечка». Це історія жінки, яка сім років ховалась: змінила ім'я, країну, звички — усе, крім страху. А тепер перестала тікати. Психологічний трилер про минуле, яке вміє
Як багато хто з вас знає, нещодавно мені заблокували всі соцмережі.
Інста - 2500 підписників, фейсбук з монетизацією в 7500 підписників, 1500 в тредсі, ще один особистий закритий інстаграм. Коротше, депресуха пішла повна. Але
— Все, що знаходиться в цьому місті — від каменів на вулицях до останнього ілота в полі, — належить Спарті, — Талос повільно обійшов Хлою розглядаючи. — А Спарта належить мені. Ти приїхала сюди в обозі мого гармоста,
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПогоджуюсь - оригінальне і цікаве оповідання з колоритними і вдало прописаними персонажами. Як на мою думку, ця оповідка в трійці лідерів з усієї супергеройської збірки)
Moonraise Darkness, Вітаю) Усю збірку ще не читала, а це оповіданнячко сподобалось)
Дякую за рецензію!) Рада, що твір сподобався)
Віра Явтушенко, Обов'язково!)
Це дійсно круте оповідання, а поскільки авторка ще й сценарій по ньому написала, то, можливо, колись побачимо й фільм))
Мар'яна Доля, Вітаю) Так, враження приємні. І фільм я би теж подивилася)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати