Вітаю))

Уявіть собі світ, можливо навіть наш, в котрому дійсно є магія, на кладовищах бродять мерці, в кущах сидять русалки, студенти можуть викликати суккуба, а зла відьма змусити того суккуба зайнятися прибиранням. Відьмою, до речі, стати теж можна того не очікуючи, просто приїхати в будинок, котрий залишила в спадок бабуся. І при цьому всьому ні маги, ні відьми, ні навіть демони з привидами особливо не ховаються, а навіщо, якщо все одно ніхто не повірить, а якщо хтось і повірить, більшість вже не повірить йому?

Все це шукайте тут —  Не мала Леся клопоту 

І що побачив дуже злий некромант, коли видерся з кущів на вільний простір серед могилок?

Ні, не відьму і навіть не кінець світу на мінімалках. Він побачив придурочного привида, котрий кудись летів, як той бісів джин на реактивній тязі, і світився від натхнення тим польотом, не інакше. Очі ледь не випадають, рот роззявлений в беззвучному крику — не дурний же він, щоб насправді кричати, привертаючи до себе увагу — руки над головою для більшого ефекту.

Григорій навіть відреагувати на це дивовижне видовище не встиг. Привид теж. Тому він пролетів некроманта наскрізь, вякнув щось про «звиняйте, я випадково» і продовжив політ в невідомість. А Григорій залишився, відчувати потойбічний холод і сильне бажання вичистити до бісової матері всі кладовища в радіусі двохсот кілометрів мінімум. Довелося витратити з півхвилини, щоб засунути це бажання туди, звідки воно вилізло і піти далі.

Це він колись був молодий і наївний. Вірив в добро, справедливість і здоровий глузд більшості людей. А зараз чудово знав, що старі придурочні привиди раз в тридцять краще всього того, що здатне завестись на тих чистих кладовищах завдяки деяким особистостям з невиявленим магічним талантом. А так привиди ідіотів в більшості випадків вчасно встигають злякати. Бо не потрібні їм конкуренти, котрі іще й їх самих зжерти можуть.

Земля під ногами почала загадково вібрувати. Григорій згадав лисого чорта і його хвойду-мамку, і прискорив крок. Бігти, ризикуючи переламати ноги, було так собі ідеєю. Потім зліва дерево вирішило нахилитися під кутом в сорок п’ять градусів, можливо там була могилка математика. Вібрація посилювалась, щось стало загадково шорохотіти і, здається, похрускувати. Наче якась велика миша жерла коріння дерев. Чи ціла купа мишей.

Магією смерділо досить відчутно. Дивно-пряною і пухнастою, так що точно відьма. Причому сильна. Причому, враховуючи, що вона не побігла слідом за привидом, ще й недосвідчена.

— Приперлася якась дурепа робити ритуальчик, щоб залицяльника сусідка за рожки не схопила і до себе не відвела, — пробурмотів некромант, придивляючись до куща, котрий ворушився явно не через вітер. — І наробила. Тут і без неї див вистачало.

Кущ обережно витягнув з землі корінь, потім інший і спробував відступити кудись вліво. А Григорій нарешті побачив відьму. Тоненька така, невисока, зі скоріше цікавим, чим гарним обличчям і в якомусь лахмітті не по розміру. Та ще й руда. Прямо тобі класична відьма. Хоч починай складати потихеньку вогнище і викликати інквізицію. Від таких найбільше проблем, особливо коли очима так розгублено лупають.

— Моделька, — пробурмотів Григорій. — От чого мені постійно саме такі в біді трапляються?

Ну і іще картинок. Наприклад цю ШІ буквально заспойлерив)) Хоча некромант по тексту без хвостика.

Хто знає в якому місті світу каналізаційні люки постійно парують?

Та й взагалі, хтось про жанр "менське фентезі" щось чув? А то ШІ його побачив в цьому сюжеті))

Ілюстрації, новини, сюрпризи і різне веселеньке бувають тут телеграм тут інстаграм і тут фейсбук

Приємного читання))