Ірина Бібік

Мене звати Ірина. Ні, це не нік. І ні, вигадувати собі загадкове ім’я я теж не стала. Я взагалі не дуже розумію людей, які ховаються за псевдонімами. Не в сенсі «не розумію» — як явище. Розумію. Просто мені цікаво чому. Якщо ти пишеш і при цьому боїшся, щоб хтось дізнався, що саме ти написав, виникає маленьке, але підступне питання: А чого ти боїшся? Що подумають? Що засміються? Що не зрозуміють? Що побачать у твоєму тексті тебе самого? Чи, можливо, за чужою думкою просто зручніше сховати власну невпевненість? Або свою темряву, свої комплекси, свої справжні бажання й думки — усе те, що страшнувато винести на світло разом із власним ім’ям? Бо коли ніхто не знає, хто ти, завжди можна зробити вигляд, що це був не ти. Зручно, правда? Аха… :))) А може, за спиною говорити легше, ніж вийти вперед і сказати: «Так. Це моє. Я це написав». Можливо. А можливо, я просто занадто прямолінійна. :))) Зрештою, кожен ховається там, де йому комфортно. Хтось — за ніком. Хтось — за красивим образом. Хтось — за чужою думкою. А хтось взагалі ні за чим не ховається. Я — останній варіант. Моя поява на Booknet — випадковість. Експеримент. Я не прийшла сюди з валізою рукописів і мрією підкорити літературний Олімп. Хоча, якщо бути чесною, одна книга тут таки є — з моєю поезією. І було б уже смішно заперечувати власне авторство. :))) А є ще одна книга. І тут починається найцікавіше. Її написала не я. Її створив інструмент штучного інтелекту — ШІ. Але ідея, задум, напрямок і те, що саме мало бути створено, належали людині. То хто автор? ШІ? Людина? А може, авторство вже давно перестало бути таким простим поняттям, як нам хочеться? І ще цікавіше: чи може ШІ без людини самостійно створити повноцінну книгу — від задуму до готового результату? Питання начебто просте. Відповідей буде багато. Я можу погодитися з вашою. А можу не погодитися. Але одразу попереджу: переконувати мене у вашій правоті не обов’язково. Мені якось пережити це вдасться. ? А тепер — коротко про мене, бо інакше подумаєте, що я тут виключно для філософських провокацій. Мене звати Ірина. Я давно вже не дівчинка, але і не старушка ще: мабуть десь посередині свого життєвого шляху..? І так, Я заміжня!!!! Маю чудову сім’ю — чоловіка і двох дітей. Люблю прямоту, гумор і дуже не люблю масок і не бачу особливого сенсу прикидатися кимось іншим заради схвалення. А взагалі… Я просто Ірина. Без ніку. Без загадкового псевдоніма. Без страху, що хтось раптом дізнається, хто я. ? бо просто ВСЕ ОДНО… Ну що ж….. Тепер ви трохи знаєте з ким маєте справу:)))) https://www.threads.com/@irynabibik https://www.tiktok.com/@irynabibi https://youtube.com/@irynabibikk https://suno.com/@irynabibik

Буктрейлер і візуали до книги

Всім привітик ❤️ Вирішила познайомити Вас з книгою : Артем і Глечик Часу: Код Характерника. Дехто вже встиг прочитати її на лютневому марафоні book-connect ( коментарі можно почитати) , а дехто бачить її вперше. Сподіваюсь

22.02.2026

Мої вірші …. Запрошую❤️

Сьогодні день мови, тож хто я така, щоб про нього не згадати.... якщо Вам сподобалось запрошую до моєї збірочки тут https://booknet.ua/book/poezya-nezlamnost-b447570

21.02.2026

Як Вам буктрейлер? Візуали?

Привітики❤️ Нарешті дописала книгу, яка всі соки з мене вижала...тож беру перерву. Презентація книги тут , якщо що https://booknet.ua/blogs/post/422879 Назва книги "Тіні образ на межі кохання» —я думаю ідеально віддзеркалює

21.02.2026

Презентація романа «тіні образ на межі кохання»

Привіт друзі❤️ Нарешті я дописала роман "Тіні забутих образ на межі кохання" і хочу Вас з ним познайомити. Буду щиро вдячна за Ваші вподобайки і підписки❤️ Ця книга , я вважаю варта уваги, вона з глибоким

20.02.2026

Як боротися з вигоранням?….

Всім привіт, Нещодавно тішилася тим, що нарешті повернулося натхнення....Встигла опублікувати невеличку книгу віршів і приступила за підлітковий пригодницько-юмористичний твір. Все було чудово... Я настільки захопилася

19.01.2026

Повернення Натхнення

✨? Маленьке диво у моєму житті ✨ Нарешті… до мене потроху почало повертатися натхнення ? Те саме, якого не було вже дуже довгий час. Те, за яким я сумувала і майже втратила надію, що воно взагалі колись повернеться… Але

14.01.2026

Втілення мрії

Вітаю вас у моєму творчому просторі! Це мій перший крок як автора, і, чесно кажучи, він водночас хвилюючий і дуже важливий. Довгий час мої вірші жили лише в пам’яті телефону та на папері. Вони були моїм особистим способом

12.01.2026