Апальков Олександр

Олександр Апальков Народився в селі Старовірівка, Харківської області. Закінчив Харківський державний інститут культури. Публікації із 1987 року в періодичних виданнях України, Росії, Німеччини, США. Зокрема в часописах «Радуга», «Київська Русь», «Літературний Чернігів», «Свобода», антологіях та альманахах. Пише українською, російською та німецькою мовою. Твори  представлені в мережі інтернету. В жанрі прозових оповідань, есеїстики, художнього перекладу. Написано й видано першу на території ФРН книжку вибраних творів Т. Г. Шевченка в перекладах українських культуртрегерів початку XX століття. (Julian-Verlag 1994). У 1995 році започаткував видавництво для молодих авторів та редагує міжнародний літературно-мистецький журнал «Склянка Часу*ZeitGlas». Задуманий як мистецький місток між культурами трьох країн, журнал має стійке зростання. Регулярно виходить з 1995 року трьома мовами (українська, російська, німецька). Поряд із журналом видає літературний щоквартальний альманах «Скіфія». Журнал — став набагато ширшим форумом, ніж спільнота творчих текстів, зведених під одну обкладинку зі всіх кінців України, Росії, Німеччини, Австрії, Польщі, США, та інших країн. Автор книг: «Два оповідання» (1998) «Нравы города Ка» (1998) «Не Боварі» (1999) «Deutsche Texte» (2000) «Львів-Луганськ-Біс» (2003) «Разложи танец» (2004) «Нотатки про дружбу» (2005) Sitten der Stadt Ka (2005) «Кизилови пропілеї» (2007) «Гришатин гріх» (2007) «Колючі дерева» (2012). «Нравы города Ка спустя 10 лет» (2014). «Право на дорогу» (2016). (Друге видання 2017) «Вечно» (2017). «Маша и Наташа» (2017). «Иродиада и зеркало революции» (2018). «Прогулка, свадьба и любовь» (2020) «Irodiada und der Spiegel der Revolution» (2020) (Kater Literaturverlag) BRD. «Дружба ± Фройндшафт» (2020) «Снятие» (2022)     Живе у м.Каневі.     Член Спілки журналістів України https://youtu.be/FN0ikc7Xwu8?feature=shared
Погляд у читану чужу книжку, мов у дзеркало...
Письменник дивиться у читану чужу книжку, мов у дзеркало. І бачить — або не бачить — себе… Знати своє — чи, радше, що не моє — ось що головне в такому письменницькому читанні чужих книжок… Можливо, поки що
10.08.2026
0
Розриваючи зв*язок між минулим та майбутнім
Дні так швидко пролітають. Деякі – зовсім мимо. Так, розриваючи зв*язок між минулим та майбутнім, йде війна. Спасибі автору невеличкого за обсягом, але чесного і влучного відгуку на мою книгу «Голос її вітру». Спасибі
07.08.2026
0
Дівчата...
…дівчата… Ці синтези й антитези світла, темряви, розуму й безумства… Але і символи надії… Надії на нові, ще незвідані почуття… У блиску літа всміхалися нам ті символи. Дівочими усмішками. Якими прекрасними
06.08.2026
1
А на полицях — безліч книг. І полиць — не злічит…
... Мені 17 років. Я приїхав до матері в гості. На вихідні. Навчався у Липковатівському радгоспі-технікумі. А ще — грав і співав у складі вокально-інструментального ансамблю… Тож на відвідини мами випадало не так вже й
05.08.2026
2
Проблема творчого егоцентризму та страху реальної
Проблема творчого егоцентризму та страху реальної оцінки — гостра й актуальна для літературного середовища. Інколи отримую від авторів дивні листи… От наприклад, один пише про те, що зичить нашому літературному
26.07.2026
0
Особливий «світопоток»
Нова книга! «Музика і союз чесних слів» — це атмосферна, сповнена тонкої іронії та ностальгійного драйву історія про молодість, творчу свободу та нерозривний зв'язок із рідною землею. У центрі сюжету — трійка
18.07.2026
0
Література – це вам не просто так, це справжня риб
  Уявіть: маленька річечка вашого таланту впадає у повноводну ріку визнання. А та, своєю чергою, несеться прямо в море слави! А там, за горизонтом, вже підстерігає безкрайній океан споживання та... забуття (але про це ми
12.07.2026
1
Декілька думок під час обідньої перерви...
Будемо відверті: поезія здала свої позиції. Вона зникає з нашого життя, втрачаючи роль його головної прикраси. Інтерес «широкої публіки» впав до нуля. Люди все рідше заглядають у поетичні рядки. Ба більше — поезія
11.07.2026
0
Щире спасибі друзям
Щире спасибі друзям. Тим, хто привітав мене з ювілеєм. Виявилося — сотні... Оттакої!!! Приємно… Особливо тому, що це остання дата «шістдесятника», коли, переставивши цифри, ще молодшаєш… І розчиняєш свою душу
08.07.2026
0
Проблема творчого егоцентризму та страху реальної
  Інколи отримую від авторів дивні листи… От наприклад, один пише про те, що зичить нашому літературному конкурсу до ювілею Івана Франка успіхів… Але… Але сам брати участь у змаганні не бажає. Це для нього,
01.07.2026
0
... щасливим наодинці...
Вітаю читачів та авторів із виходом у світ 58-го випуску літературного альманаху #СКІФІЯ_2026_Весна Український літературний процес не стоїть на місці. Оглядаючись на дні, що минають, бачиш їхнє відображення — відбитки
28.06.2026
0
Підтекст доброго людського призначення
...Квітучий ранок… Він у псилогічному зв'язку із усим, що прожито… Із молодістю, втраченою назавжди… Наче підтекст доброго людського призначення. Підтекст концептуальний, необмежений ніякими «дільницями»
25.06.2026
0
хто викидає книги...
...Той, хто викидає книги – зовсім не облагороджує свого іньтенр*єру. І не примножує свого багатства. Із кожною знищеною книгою серце бідніє, вірування і надії згасають. Так виявляє себе плоть дрібниць побуту. Так і деформується
22.06.2026
0
...все далі і далі…
… Жах війни змінюється рекламою боржомі (слід жадних губ в мигтінні кришталю – жіночий рот та роковий ковток) і знижками на круті бренди… Глядачу не хочеться дивитися те, що йому показують. Він не хоче йти за екраном…
21.06.2026
1
вагон життя гуркотить у провалля...
... Чи вже — так вбачається — в усьому забракло сенсу... І досвід страшних років Другої світової війни тьмяніє… І тут, і там, і навіть у Німеччині. І пахне новою кров'ю. А політики це заохочують. Брешуть, брешуть і брешуть...
19.06.2026
1
Згуртовує авторів навколо Кобзаревого слова...
Міжнародний літературний конкурс «Чатує в століттях Чернеча гора» протягом шістнадцяти років виконує надважливу місію... Він згуртовує талановитих авторів навколо Кобзаревого слова. Так і перетворюється класична
10.06.2026
0
Світло розуму і щасливих сподівань...
Дещо про Вісник XVI-го Міжнародного літературного конкурсу «Чатує в століттях Чернеча гора»   Світло розуму і щасливих сподівань несуть твори Шевченка. І вони — рушій його поезій, прози, живопису, малюнку і графіки. Невтомний
07.06.2026
0
Битви з монументами
... Битви з монументами, спорудженими не через примху, а за заслуги, приречені на поразки. Можна скільки завгодно не любити великих письменників, а разом із ними й стару культуру… Заохочувати їхнє осквернення та десакралізацію.
05.06.2026
0
З погляду здорового глузду
... Дещо в історії можна збагнути з погляду здорового глузду. Але хіба тільки він рухає історією? Настійливі розмови про небезпеку відновлення неофашизму зовсім не означають, що це відбудеться неодмінно. Втім, уми людей уже
04.06.2026
0
Подолання нашого важкого часу через катарсис
  …Так, ми живемо у складному світі. І чим далі минають роки, тим більш несвідомою та залежною від держав робиться людина. Це факт. Спостерігаючи за історією великої біди в Україні, важко не відчути твердої переконаності
19.05.2026
0
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше