Говорити про поезію – говорити про фантазію
А. Апальков
Говорити про поезію – говорити про фантазію.
Поезія повинна правити світом, який і потрібно сприймати як поезію.
І якщо цього не розуміє поет, його чекає розчарування. Втім, це завдання настільки високе і честолюбне, що йому загрожувало і загрожуватиме розчарування, завжди.
Писати вірші. Складати прозу. Перебувати у пошуку сенсу життя, таємничого і ясного. Бо, невияснивши текстом суті викладеного, сіяти порожнечу. Поет-вигадник перебуває в розірваному стані. Він шкодує про втрачение, безповоротньо. Безнадійно. І зберігає спогади про щастя. Раптові ті миттєвості, що наздоганяють його де завгодно. Ті миті – найсильніші з погляду художньої майстерності, саме в яких і відображений рух. Рух серця і душі...
Саме нині, у міжнародний день творчості, розпочинаю серію публікацій про справжніх поетів… Що би це не означало…
Далі буде…
«Я не побудувала собі навіть ковчега...»
(Дещо про поезію Ельзи Ласкер-Шюлер
(переклад О. Апалькова)
1919 року Курт Пінтус[1] укладав свою відому антологію поезії «Сутінки людства», до якої включив і вірші Ельзи Ласкер-Шюлер. Він попросив тоді п'ятидесятирічну поетесу написати коротку автобіографію для антології. І ось що вона написала:
«Я народилася в Табе (Єгипет), хоч і з'явилася на світло в Ельберфельде, в німецькій провінції Рейнланд. До одинадцяти років ходила в школу, потім стала робінзоном, п'ять років прожила на Ближньому Сході і з тих пір влачу жалюгідне існування».
Ельза Ласкер-Шюлер завжди закутувала факти своєї біографії фантастичними легендами, плутала міста, спотворювала дати... Вона називала себе Юсуфом, принцом Таби, і Тіно Багдадським, чорним лебедем, робінзоном або індійцем із звучним ім'ям «Синій ягуар». Їй було то тисяча років, то всього два, і справи земні вона сприймала то як свої власні, то як ті, що не мають до неї ніякого відношення.
«Я часто вішаюся вночі, - писала вона. - Ось тільки вранці не можу знайти дерева, на якому повісилася. Прошу вас, не говорите нікому про мою невдачу. Хотілося б стати простим пастухом, а не зухвалим на жалість принцом Таби».
Незліченним ролям, які любила грати поетеса і які збивали з пантелику критиків та друзів, схожа її легендарна хустка, в яку вона куталася. Проте постійна зміна маскарадних костюмів несла і свої наслідки. Адже чим більше легенд складається навколо тієї або іншої людини, тим більше вірогідність, що її справжнє життя, її дійсне обличчя зникнуть з поля зору нащадків… Так вийшло і з Ельзе Ласкер-Шюлер, доля якої була нелегкою: у 1933 році, після приходу до влади націонал-соціалістів, їй довелося покинути Німеччину. Проте у її спогадах залишилися мало не одні тільки «художні» історії, притчі та анекдоти. Ось тільки один приклад - з промови Готтфріда Бенна[2] 1952 року: «Ельзе Ласкер-Шюлер у 1912 році мешкала у Халензєє у мебльованій кімнаті. З того часу і до самої її смерті у неї ніколи не було власної квартири. Тільки тісні кімнатки, набиті іграшками, ляльками, плюшевими ведмедями, всяким непотребом. Вона була маленького зросту, тоді ще і худенька, як підліток. Волосся - чорне мов вороняче крило - вона стригла коротко, що у той час було рідкістю. Величезні, темні як ніч очі таїли в собі якусь загадковість, незрозумілість. Варто було тільки тоді (втім, і пізніше теж) вийти з нею на вулицю, як усі навколо застигали і починали дивитися на неї. Вона носила ексцентричні довгі спідниці або брюки, абсолютно немислимі блузи, на шиї і зап'ястях - яскраві дешеві прикраси (браслети, ланцюги), такі ж - фальшивого золота - сережки у вухах і кільця на пальцях. Оскільки вона щохвилини відводила рукою пряди волос із лоба, то ці позбавлені смаку величезні кільця відразу впадали в очі. У неї нерідко не було даху над головою, і вона спала на лавках у парках. Вона завжди, в будь-якому віці і в будь-якому місті залишалася бідною».
Картина, яку намалював через сім років після закінчення війни видатний німецький лірик Готтфрід Бенн, дуже поетична. У неї тільки один недолік: в описі цієї казкової героїні, цієї маленької бродяжки, завжди бідної і безпритульної, не вистачає найважливішого переломного періоду її життя - вигнання з Німеччини і останньої еміграції до Єрусалиму.
Між «таємничим» зникненням Ельзи Ласкер-Шюлер у 1933 році і таким патетичним її поверненням в рідні краї - провалля.
Втім, про духовну батьківщину поетеси говорити не просто. У своїх віршах Ельза Ласкер-Шюлер так-само часто зверталася до єврейських традицій, як і до християнських міфів, східних легенд і казок новітнього часу. Причому кращим синонімом до слова «звернення» буде тут, мабуть, «поворот». Поетеса насправді повертала і перевертала все перераховане на свій власний, неповторний лад. Її оригінальна алітерація примушує згадати про текстові особливості Тори, кабаллистичні метафори і праці іудейських теологів. Проте фігуративное поле у поетеси - інше, її емблеми носять космічний характер. Тому з'єднання слова і зорового образу набуває нове значення, яке лише в поверхневому сенсі пов'язане із стародавньою традицією.
Не випадково, що саме це стало причиною її розладу з Гершомом Шолемом[3]. Вони зустрілися в Палестині, і після цієї зустрічі Ельза Ласкер-Шюлер записала у щоденнику: «Шолем спробував отруїти мене своєю логікою, спустивши з небес на землю легендарний святий Ізраїль і обрубавши божественне коріння папірусу. Я сказала йому, що брак між дивом і логікою шкільного вчителя - мезальянс. І обурено забралася геть».
Роздратування було обопільним. В одному із листів філософові Вальтеру Беньяміну[4] Шолем так розповів про зустріч з поетесою: «Зараз до Палестини приїхала, як я тобі вже, здається, писав, Ельза Ласкер-Шюлер. Її міркування - якісь інтелектуальні розвалини, у яких витає примара безумства».
Схоже, що із цим визначенням був згоден і Франц Кафка. «Я не виношу її вірші, - говорив він про Ельзе Ласкер-Шюлер. - Їх читання не викликає у мене нічого, окрім нудьги (настільки вони порожні) і огиди (від перенасиченості «художністю»)».
Ну а як сама Ельзе Ласкер-Шюлер відзивалася про свою творчість?
«Я ніколи не намагалася побудувати якусь систему, як це роблять розумні жінки, - писала вона. - І ніколи не прив'язувалася до якого-небудь світогляду, як це роблять розумні чоловіки. Я не побудувала собі навіть ковчега. Я не зв'язана, я вільна...»
«Незв'язаність» ця відноситься і до вибору жанру. Багато прихильників творчості Ельзи Ласкер-Шюлер охоче обмежилися б (як це зробив, наприклад, Готтфрід Бенн) тільки її лірикою. Ну, ще, мабуть, із автобіографічною прозою можна примиритися. А драми - забути за неважливістю, а епістолярний жанр, листи - краще взагалі обійти мовчанням.
Але все, проте, не так просто. Ельза Ласкер-Шюлер не просто намагалася працювати в різних жанрах - вона безтурботно перемішувала ці жанри між собою. Її проза написана у формі листів, а листи оздоблені ілюстраціями і буквицею. Поезія одягнена в екзотичний костюм і драматизується, а драми вона сама називала «поезією у русі».
Із трьох драматичних творів, які вона створила, більше всього суперечок і критичних зауважень викликає трагедія, «що театралізується», - так визначила її сама Ельзе Ласкер-Шюлер - «ЯіЯ». Вона була написана в 1940-41 роках в Єрусалимі і довгий час вважалася свідоцтвом важкої душевній хворобі автора. І з цієї причини до 1980 року навіть в якнайповніші видання творів Ельзи Ласкер-Шюлер не включалася.
Цікаво, проте, що як основні докази явної невдачі цієї п'єси і божевілля її автора найчастіше приводилися аргументи чисто формального характеру: у п'єси немає композиції, вона фрагментарна, діалоги незв'язні і т.д. Проте крихкість форми пов'язана із матеріалом, який ліг в основу п'єси, внутрішній трагедії автора, що називається віддзеркаленням. Безвихідність, відчай, неможливість у логічних категоріях осмислити що відбувається в Європі, - все те, що зламало саму Ельзу Ласкер-Шюлер, зламало і драматичну форму. Адже це була одна з перших спроб - природно, дуже суб'єктивних - творчо осмислити природу націонал-соціалістичного терору.
Джерело: Сільвія Хенке «Франкфуртер Рундшау»
Перелав О. Апальков.
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДуже цікава стаття, дякую,раніше не знала про цю поетесу.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати