День Соборності: що ж це таке?

Доброго часу доби, читачі та автори. 

Сьогодні я завітала до вас, щоб привітати із наступаючим Днем соборності України, який святкуватиметься завтра, а саме 22 січня. 

Гадаю, багато хто чув про це свято, проте що ж воно означає? Що це за соборність, який контекст у собі має і так далі. Я, як Ліна з роду Діксонів, історик Букнетівського королівства, вважаю, що просто не можу не розповісти вам про історію цього свята). Тому беріть чай, одягайте вишИванку (до речі, наголос на другу “и”) і зручненько влаштовуйтесь перед екраном, адже зараз буде багато цікавого, пізнавального та корисного, адже ми маємо знати свою історію, бо як казав один із українських геніїв Максим Рильський: “Хто не знає своєї історії, не вартий свого майбутнього”. 

Це свято пов’язане із періодом Української Народної Республіки (УНР). А тепер невелииииииичка передісторія :). 

До XX століття українці були розділені у межах двох держав: Австро-Угорської та Російської імперій. Ось до вашої уваги карта, аби було легше орієнтуватись: 

У світ, нахабно розчинивши двері з ноги, прийшла Перша світова війна (1914-1918 рр.) Тоді, а саме під кінець війни, усі світові імперії, а це Німецька, Османська Австро-Угорська та Російська, до останніх двох з яких входили наші землі, буквально почали тріщати по швах. Обстановка з кожним днем все більше загострювалася та натягувалась, режим імперій вийшов із ладу, а підкорені імперіалістичним режимом народи були пройняті революційними настроями, що врешті і сталося. У світі пройшла низка революцій, у результаті яких усі імперії розпалися, у тому числі і Російська та Австро-Угорська. До речі, вона почала розпадатися найпершою, через що була змушена першою вийти із війни). Іронічно). Справа у тому, що тогочасний царський режим у росії не задовольняв певну більшу частину суспільства, яку так і прозвали: “більшовики”. Ось тут з’явився ленін, здійснивши у 1917 році більшовицький переворот та поваливши царизм. У росії розпочалася революція. 

У той час українці, побачивши, що в росії нестабільна ситуація з владою, революція і взагалі повний п… хаос, сприйняли це як шанс. Тож у березні 1917 був створений законодавчий орган влади Українська Центральна Рада (УЦР), головою якої обрали історика Михайла Грушевського. Ну отой чолов’яга, що на 50 гривнях намальований, ну? Оцей: 

Що цікаво, тоді він був засланий до Петербурга. Йому надіслали телеграму, у якій було сказано, що, ну, брат, тут тебе обрали головою Центральної ради, нумо приїжджай сюди, га? Грушевському вдалося виїхати із росії, але стався один інцидент. У потязі, яким він їхав, сталася пожежа, згоріли усі його рукописи, особисті речі, а також… Черевики. Тому, коли він приїхав до України, не мав взуття, а доводилося йти у домашніх капцях. Ось така історична цікавинка). 

УЦР видавала державні документи, а саме Універсали, всього їх було 4, був створений також і виконавчий орган влади, який називався генеральний секретаріат, і його головою був обраний Володимир Винниченко: 

Отой, що ще новелки, “Федька Халамидника” писав. Ви взагалі читали “Федька Халамидника”? Мені здається, це головна психологічна травма усіх українських школярів… Проте від його новели “Момент” я просто у захваті, обов’язково прочитайте) …Хоча, моя особиста думка, краще б Володя так і продовжував писати новелки і не ліз в політику, адже справ він там наробив… Знатно :_). Яких, запитаєте ви? А відмовився від створення постійної армії, хоча Микола Міхновський на цьому наполягав, але його ніхто не слухав, а коли прийшли більшовики із збройним наступом, армії не було. Тому, до речі, і стався відомий бій під Крутами, де на протистояння більшовикам вийшли молоді студенти. Але зараз трохи не про це). 

Тож, дуже коротко пройдімося по Універсалах, які видавала Центральна Рада). Першим вона проголошувала УНР автономною у складі росії; Другим, коли Тимчасовий уряд, який тимчасово правив у росії, обурився такою “нахабністю” українців, УЦР запевнила, що не проголошуватиме незалежності і не відділятиметься від росії; Третій містив більше внутрішньополітичні реформи; ну а Четвертим, який був підписаний, до речі, також 22 січня 1918 року, тобто також завтрашнім днем, проголошувалася незалежність УНР. Тож 22 січня можна вважати подвійним святом). Проте згодом політика Центральної ради стала неефективною та недосконалою. На це вплинула і їхня надмірна демократія, і ще багато інших чинників. Саме тому 22 квітня 1918 року Павло Скоропадський під вікнами Центральної ради такий: 

І зробив державний переворот, проголосивши себе гетьманом Української Держави :). Так, гетьман був і у ХХ столітті)). Змінилася назва держави з УНР на Українську Державу (так, це різні речі :) ), її устрій і так далі. Павло Скоропадський зробив багато корисного у внутрішній політиці, а саме відкрив багато університетів, заснував Українську Академію наук, уладнав сутички із більшовиками, з якими не справлялася Центральна рада і таке інше. Проте його підвела його зовнішня політика. Справа у тому, що він укладав союз із Німеччиною та Австро-Угорщиною, і коли вони програли Першу світову, стали дуже непопулярними, тому Павлушу за це й почали гнобити. До речі, він виглядав ось так: 

Проти нього почали задумувати новий переворот. Колишні члени Центральної ради та генерального секретаріату влаштували певне об’єднання під назвою Директорія на чолі із тим самим Винниченком, що мала на меті усунути гетьмана від влади, що вони і зробили. Українська Держава знову перетворилася на УНР, а головним органом влади стала Директорія. 

Це на землях, що були під владою росії. Але у нас є ще наш рідний захід, який був під Австро-Угорщиною. Глянемо, що відбувалося там). 

Австро-Угорщина розпалася приблизно тоді ж, коли й Російська імперія. Тамтешні українці також були пройняті духом ідеї незалежності. Становище українців у Австро-Угорщині було кращим, адже їм, на відміну від тих, що були під владою росії, давали можливість обіймати державні посади, завдяки чому у них була практика у державотворенні. Пособачившись трохи із Польщею, що також проголосила свою незалежність, за Львів та інші міста, була утворена держава Західно-Українська Народна Республіка (ЗУНР) на чолі із Євгеном Петрушевичем. Ось такий дядечко із вусами, як петрушка :). Ні, він не тому Петрушевич, бо вуса як петрушка має, але так можна легко запам’ятати його портрет)). 

І от що тепер робити: є дві сформовані держави, у яких проживає один народ, що був віками розділений кордонами суворих імперій. Що вони роблять? Правильно, об’єднуються у єдину соборну державу). Тим паче, що ЗУНР потрібна була допомога у боротьбі з поляками, що там їм постійно печінки мотали. Саме тому, 22 січня 1919 року, на Софійській площі зібралися представники УНР Володимир Винниченко, Симон Петлюра (до речі, риторичний відступ, у знайденому особистому щоденнику Винниченка були виявлені записи, де він називав Петлюру балериною :) ), представники ЗУНР Євген Петрушевич та інші. Володимир Винниченко офіційно зачитав попередньо складений Акт злуки УНР та ЗУНР, я процитую: 

“Од нині во-єдино зливаються століттям одірвані одна від одної частини єдиної України  -  Західно-Українська  Народня  Республіка (Галичина,   Буковина;  Угорська  Русь)  і  Наддніпрянська  Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Од нині є єдина незалежна Українська Народна Республіка”. 

Ось, як цей документ виглядає: 

Це ми і святкуємо щороку 22 січня: возз’єднання наших земель у одній незалежній, соборній державі))

Щоправда, далі не все було так радісно. Винниченко відсторонився від влади, зібравши лахи і виїхавши до Відня, і головою Директорії став Симон Петлюра (мій улюблений історичний діяч, до речі :) ).

Пізніше він задля боротьби із більшовиками укладе Варшавську угоду із лідером Польщі Юзефом Пілсудським, чим, фактично, як це виглядало на той момент, зрадить ЗУНР, тому що віддав деякі її землі Польщі (по річці Збруч на користь останньої), та й взагалі ЗУНР була не в ладах із Польщею. Проте особисто я не засуджую його за це, швидше виправдовую, адже це буквально, напевно, єдина людина, яка була з Україною протягом усієї революції, тримаючись до останнього і шукаючи будь-які виходи для боротьби проти більшовиків і захисті своєї країни. Петлюра казав: “Без незалежного Києва, не буде незалежного Львова”. Пізніше ще деякі землі відійдуть до Польщі, де потім зароджуватиметься ОУН, а інші окупував новоутворений Радянський Союз. Наступні сторінки нашої історії виглядають не надто тріумфально, скоріше трагічно, проте вони все ж є і про них теж варто пам’ятати. 

Але факт залишається фактом, що українці, будучи під загрозою окупації інших держав, знайшли сили та здійснили свою многовікову мрію, об’єднавшись у межах однієї держави.  

Ось така історія). Сподіваюся, я доступно та зрозуміло розповісти вам те, що, можливо, було складно та нудно вчити у школі і сьогодні ви дійсно дізналися щось нове про свою державу та її історію). Пишучи цю публікацію, я отримувала лише задоволення, адже неймовірно люблю історію, постійно цікавлюся цим та вивчаю). 

Вас ще раз вітаю із Днем соборності України, ну і, звичайно, щиро і міцно обіймаю, до скорих зустрічей).