Етюди моєї книги "Українською про німецьку" належать до типу критичної прози.
Це – проста спроба поєднати аналітику із мемуаристикою.
Втім – головна мета – психологічні портрети деяких німецькомовних письменників.
Нерозлогі тексти прагнуть лаконічності. Однак – із посиланнями та коментарями, непереобтяжливими.
Певною мірою – із схематичним відбиттям рис епохи та взаєминами людий. Людей мистецтва. Твори письменників не зникають із іх смертю. Вони все ще засвідчують присутність і участь у сьогоденному літературному бутті, реальному.
Адже будь-які новації виникають і зростають на грунті певних традицій і звершень.

Тож, хто хоче, читайте. Як казав Шевченко: "І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь..."