Вітаємо, . Вам поки недоступна функція "Вподобання" для книги. Вона стане доступною вам в найближчі дні. Перепрошуємо за незручність і бажаємо приємного читання на Букнет!
Сповіщення
підтвердження Email
Обмеження 18+
Даний контент доступний тільки зареєстрованим користувачам, що досягли віку 18 років.
Обмеження 14+
Покупку може здійснювати користувач віком від 14 років
Анотація до книги "Сестринська любов"
Їй всю ніч снилися змії, які обвивають шию її маленької сестри, а Стефа стояла поруч і не рятувала її...
Історія вразила до глибини душі, змусила задуматись. Як же часто батьки «забувають» про старшу дитину, якій донедавна приділяли максимум часу. Хоча лялька нібито «здійснила» побажання маленької дівчинки, але насправді Стефа не винна в своїх фантазіях. Цікаве переплетіння снів з реальністю, коли і трапляються найстрашніші речі. Жаль молоду сім’ю, яка втрапила в халепу, не змогла справитись з першими передвісниками біди. А починалося все ж з любові, поступово скочуючись у прірву звинувачень і зневіри у власній доні. Авторкам дякую за прекрасну оповідку, гарну мову, змалювання переживань героїв. Бажаю натхнення і творчих злетів!
Так шкода дівчинку... Батьки самі спровокували трагедію. Тут містика, але психологічно такі події також дуже гарно пояснюються.
А от зі старими речами і в реальному світі треба бути дуже обережними. Бо в кожної з них своя історія. І далеко не завжди добра.
Дякую за оповідання "Доля" і "Сестринська любов". "Доля" вразила аж до мурашок і сліз, але не від "ужастіків", які так суперово описані. Вразив мотив невідворотності за скоєне, чогось відразу згадались булгаківські слова "Каждому воздастся по вере его". Сестринська любов", мені здається, це і про трагедію сім'ї, і про те незбагненне, містичне, яке існує навколо нас. А воно є, я точно знаю, бо переконалась сама. Ви - талантіще! Гарно пишете!
Людмила Бединская, дякуємо за прекрасні слова))) якби ви тільки знали, як потрібна нам підтримка читачів!!! На скільки вона важлива і як надихає!!! Будьте з нами)))
Мова хороша, легко читати, чистий текст. Це суперплюс, справді. Око зачепилося лише за "викараскатися на дерево" - мабуть, це друкарська помилка в росіязмі.
Але сама історія не сподобалася. Мстива одухотворена лялька - це загальник масової культури, сто разів бачене й читане від "Ляльки Чакі" і раніше. Сила таких історій - у саспенсі, нагнітанні страху, у повільному розвитку жаху до кульмінації. А тут саспенсу немає, все відбуваєтсья супершвидко й бадьоро. Не встигаєш щиро перейнятися проблемами родини, та й не дуже хочеться, бо мати, наприклад, у ставленні до Стефи виглядає моральною потворою, і навіть можливе виправдання післяродовою депресією не рятує ситуацію. Суто моє враження, перепрошую, якщо різко звучить.
Одразу ясно, що це не Стефа робила, а лялька. Крутіше було, якби було якесь подвійне дно, що лялька-то лялькою, але й дівчинка не без секрету. Але подвійного дна немає, з пункту А до пункту Б без пригод. Нагромадження кривавих подробиць наприкінці взагалі не викликає емоційного резонансу, бо коли забагато, то вже не торкає.
Словом, тут би його поглибити й розширити, як на мене, і було би дуже жанрово й атмосферно. А так якось не пішло.(
Історія настільки страшна, що волосся на тілі стає дибки. Хоч реально, хто вбивця: батько чи лялька під кінець немає ніякого значення. Шкода дітей: ні маленька, ні старша не заслужили такої долі. Батьки заслужили, вони займались заробками, а не дітьми.
дуже схоже на дитячу страшилку. Шкода Стефу, вона постраждала найбільше -і морально, і фізично (від медикаментів). У реальному житті така дитина навряд чи залишилася здоровою. Дякую за отримані переживання.
Величезний плюс авторам за ляльку, яка говорить німецькою. Не втримавшись, не дочитала і почала лізти у перекладач, щоб таки зрозуміти, що вона сказала) не завжди зрозуміла мотивація батьків - чому ж вони справді, як писали вже у коментаріях, не забрали саме молодшу донечку до себе? та і взагалі ці двоє викликають відразу більшу, ніж лялька - їх майже не жалієш впродовж прочитання твору. Та я впевнена, що саме так і було задумано. Чудова моторошна історія.
P. S. А я б на ніч почитала ;)
ValeriTina, дякуємо за коментар) дуже цікаво спостерігати за думкою читачів, тим паче, що ставлення до героїв у читачів зовсім різне... Ми не намагалися викликати відразу до батьків, скоріше змальовували певний тип людей. Дивитися фільми чи читати твори, а потім оцінювати поведінку героїв завжди легше, аніж самим потрапити у подібні ситуації... Збоку завжди видніше! У будь-якому випадку ми вдячні за ваш відгук) залишайтеся з нами)))
Анатоль, дякуємо за коментар) Звичайно, нас лякає те, у що ми віримо) от Ви, наприлад, вірите у людей, тому вони і лякають) Ми - у те, що поряд з нами існує ще багато чого незрозумілого, яке важко пояснити і з яким ще важче впоратися... Саме цього ми і боїмося)
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
61 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДавно тут не була...
Історія вразила до глибини душі, змусила задуматись. Як же часто батьки «забувають» про старшу дитину, якій донедавна приділяли максимум часу. Хоча лялька нібито «здійснила» побажання маленької дівчинки, але насправді Стефа не винна в своїх фантазіях. Цікаве переплетіння снів з реальністю, коли і трапляються найстрашніші речі. Жаль молоду сім’ю, яка втрапила в халепу, не змогла справитись з першими передвісниками біди. А починалося все ж з любові, поступово скочуючись у прірву звинувачень і зневіри у власній доні. Авторкам дякую за прекрасну оповідку, гарну мову, змалювання переживань героїв. Бажаю натхнення і творчих злетів!
Софі Найтінґейл, Красно дякуємо за гарний та детальний коментар! Дуже тішить, що Вам сподобалося! Ми дуже раді, що Ви з нами:)
Так шкода дівчинку... Батьки самі спровокували трагедію. Тут містика, але психологічно такі події також дуже гарно пояснюються.
А от зі старими речами і в реальному світі треба бути дуже обережними. Бо в кожної з них своя історія. І далеко не завжди добра.
Сестри Сіденко, :))))
просто чудово
Анюта, )))
Я щось не зрозуміла мабуть. ..
Лариса, Дякуємо за коментар! приємно знати, що уже маємо невеличке коло поціновувачів нашої творчості)))
Автори, які не увійшли до числа переможців конкурсу, об'єднуються, щоб видати збірку власним коштом. Цікавить? Як знайти вас на Фейсбуці?
Олена Костенко, Зайдіть на вкладку БЛОГИ
Коментар видалено
Коментар видалено
Коментар видалено
Дякую за оповідання "Доля" і "Сестринська любов". "Доля" вразила аж до мурашок і сліз, але не від "ужастіків", які так суперово описані. Вразив мотив невідворотності за скоєне, чогось відразу згадались булгаківські слова "Каждому воздастся по вере его". Сестринська любов", мені здається, це і про трагедію сім'ї, і про те незбагненне, містичне, яке існує навколо нас. А воно є, я точно знаю, бо переконалась сама. Ви - талантіще! Гарно пишете!
Людмила Бединская, дякуємо за прекрасні слова))) якби ви тільки знали, як потрібна нам підтримка читачів!!! На скільки вона важлива і як надихає!!! Будьте з нами)))
Мова хороша, легко читати, чистий текст. Це суперплюс, справді. Око зачепилося лише за "викараскатися на дерево" - мабуть, це друкарська помилка в росіязмі.
Але сама історія не сподобалася. Мстива одухотворена лялька - це загальник масової культури, сто разів бачене й читане від "Ляльки Чакі" і раніше. Сила таких історій - у саспенсі, нагнітанні страху, у повільному розвитку жаху до кульмінації. А тут саспенсу немає, все відбуваєтсья супершвидко й бадьоро. Не встигаєш щиро перейнятися проблемами родини, та й не дуже хочеться, бо мати, наприклад, у ставленні до Стефи виглядає моральною потворою, і навіть можливе виправдання післяродовою депресією не рятує ситуацію. Суто моє враження, перепрошую, якщо різко звучить.
Одразу ясно, що це не Стефа робила, а лялька. Крутіше було, якби було якесь подвійне дно, що лялька-то лялькою, але й дівчинка не без секрету. Але подвійного дна немає, з пункту А до пункту Б без пригод. Нагромадження кривавих подробиць наприкінці взагалі не викликає емоційного резонансу, бо коли забагато, то вже не торкає.
Словом, тут би його поглибити й розширити, як на мене, і було би дуже жанрово й атмосферно. А так якось не пішло.(
СЕСТРИ Сіденко, Дякую за відповідь. Спробую не забути щодо "Долі".
Super
Оленка, thank you)))
Неймовірний сюжет...Дуже сподобалося.
Володимир, О... дякуємо))) розповідайте про нашу творчість і своїм друзям)))
ніколи не любила ляльок.... тепер точно не полюблю... але за твір лайк отримуєте)
VladaS, ДЯКУЄМО за щедрість!!!!!:)*
А мене не схвилювало. Ані скілічки, бо де тут легенда про місто? Це описана трагедія родини. От і все. З містом тут нічого не пов"язано.
Kira Lyss, Дякуємо за коментар! Почитайте наш роман "Соло для Мії" та оповідання "Долю". Нам дуже цікава ваша критика:)
+
Цікава історія. Люблю такі жахи)
Алиса Ольгич, дякуємо!!!!!!!!!
Цікаво
СЕСТРИ Сіденко, якщо вам не важко буде, можете натиснути кнопки "подобається" і "підписатися на автора"))) дякуємо ще раз)))
Хммм... ) Досить імпровізаційно)
Даша, дякуємо за те, що приділили нам час та прочитали твір)))
Плюс + цікаве чтиво
Жека, Дякуємо за відгук)))
Протягом всього твору хотілось забрати звідти Стефу і просто обійняти.
Леся Залєвська, так, дітей завжди шкода...
Ух, як моторошно! :)
Катя, ух, як приємно це чути)))
Історія настільки страшна, що волосся на тілі стає дибки. Хоч реально, хто вбивця: батько чи лялька під кінець немає ніякого значення. Шкода дітей: ні маленька, ні старша не заслужили такої долі. Батьки заслужили, вони займались заробками, а не дітьми.
Lyubov Voznyak, Дякуємо за коментар! Будемо раді почути відгуки і на інші наші твори)))
Історія цікава навіть дуже.Є жах але нема самої легенди.
Пуші, Дякуємо за коментар) якщо вам сподобалося, будемо вдячні і за вподобайку)
Неймовірна книга!!!
Ілона, Дякуємо)))
Легка для сприймання
Ілона, ми раді)))
Відчувається рука майстра✏
Ярослава Моргун, Дякуємо)))
Мені дуже сподобалося)
Ілона, Дякуємо)))
Дуже цікаво) Прочитала швидко та легко)
Ярослава Моргун, Дякуємо)))
Обожнюю містику)
Ярослава Моргун, це добре)))
Ви супер!!!
Ярослава Моргун, Дякуємо)))
Витвір мистецтва!
Ілона, Дякуємо)))
Ви дуже талановиті ))
Ілона, Дякуємо)))
ого!!! Здається, у нас з'явилися нові і дуже активні шанувальники))) Дякуємо, дівчата!!!
Коментар видалено
Емоції зашкалюють!
Найкраща!!!
Дуже легко читається )
Емоції зашкалюють )))
Цікава книга !!!
Дуже легко читається, невимушений стиль. Плавно. Всього достатньо: і містики, і трагедії. Цікаво!
ПерсеФона, Дякуємо за коментар)
Історія досить не нова, але читати прикольно. Дякую.
Arkit, так, згодні, не нова) али письменники пишуть завжди про те, що їх самих турбує, чіпляє чи лякає, ну ви розумієте, про що ми...)))
дуже схоже на дитячу страшилку. Шкода Стефу, вона постраждала найбільше -і морально, і фізично (від медикаментів). У реальному житті така дитина навряд чи залишилася здоровою. Дякую за отримані переживання.
Ollami, )))
Величезний плюс авторам за ляльку, яка говорить німецькою. Не втримавшись, не дочитала і почала лізти у перекладач, щоб таки зрозуміти, що вона сказала) не завжди зрозуміла мотивація батьків - чому ж вони справді, як писали вже у коментаріях, не забрали саме молодшу донечку до себе? та і взагалі ці двоє викликають відразу більшу, ніж лялька - їх майже не жалієш впродовж прочитання твору. Та я впевнена, що саме так і було задумано. Чудова моторошна історія.
P. S. А я б на ніч почитала ;)
ValeriTina, дякуємо за коментар) дуже цікаво спостерігати за думкою читачів, тим паче, що ставлення до героїв у читачів зовсім різне... Ми не намагалися викликати відразу до батьків, скоріше змальовували певний тип людей. Дивитися фільми чи читати твори, а потім оцінювати поведінку героїв завжди легше, аніж самим потрапити у подібні ситуації... Збоку завжди видніше! У будь-якому випадку ми вдячні за ваш відгук) залишайтеся з нами)))
Захоплююсь Вами:)
Сергей Скалевський, ой, як приємно))) такими темпами можна і до маленького фан-клубу дійти))) Дякуємо) Залишайтеся з нами)))
Зворушлива історія! Але виглядає якось неймовірно, що таку щасливу сім'ю чекала така жорстока розплата...
Віктор Полянко, Дякуємо за коментар! самим цю родину шкода... але, що вдієш, що вдієш...)
Не вірю.
А тому й не страшно.
Мене містика чомусь не лякає.
Більше лякають люди.
Анатоль, дякуємо за коментар) Звичайно, нас лякає те, у що ми віримо) от Ви, наприлад, вірите у людей, тому вони і лякають) Ми - у те, що поряд з нами існує ще багато чого незрозумілого, яке важко пояснити і з яким ще важче впоратися... Саме цього ми і боїмося)
брр
Сестрички, молодці! Жанр витримано, в певних місцях розповіді починають мурашки по шкірі повзати) Дякую!
Анна, )))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати