Епізод 7: Кінець - це лише початок

   -І що ти зробиш!– насміхався монстр,– Можеш бігти і знищувати всіх моїх песиків, ось тільки чи встигнеш? А наскільки я знаю, в твоєму арсеналі, немає масової атаки, яка б розбирала союзників і ворогів. Так що ти зробиш?!

"Що робити, вони всі помруть. Всі з ким я провів ці прекрасні роки життя. Невже і Віка, ні я не вірю"- почав плакати Саша. /Техніка розблокована/

-Що хто це сказав?- злякався мисливець, а після того переглянув всі магічні техніки, які йому доступні: "Ну що ж, була не була, гірше точно не стане."

   Він став перед тролем і приготувався до атаки: "Молот грому" – Саша спеціально послабив атаку, що би та не вбивала, а лише паралізувала цілі на пару секунд. "Виклик цербера" – з меча хлопця вилетіло сім силуетів, які перетворилися в церберів і почали нападати на ворожих. Троль стояв на місці і не міг рухатися, коли час його захисної техніки вже пройшов. Лідер приготувався нанести удар, та перш ніж він вискочив Артем викрикнув: Ноги!

   "Примарний клинок" – він не встиг торкнутися ворога, коли: "Ударна хвиля, перевантаження" – відкинула Сашу, та й рознесла все що не встигла за першим разом, не позаздриш і людям, які там знаходились. Ця техніка була в рази півтора-два сильніша, а радіус ураження охопив все поселення.

-Як ти посмів!– викрикнув вставши на ноги воїн,– Артем, Олег хлопці! Ладно люди, но ти ж і своїх товаришів вбив!!!

-Вони не товариші. Вони лиш домашні тваринки, ще й не мої, мені їх дали вигуляти.

-Тобі не жити, тепер мене ніщо не зупинить! Ти гірший за демона!

-Та невже? "Стальна шкура"

"Серйозно, так швидко? Що ж робити?! Стоп, Артем щось казав про ногу,– думав мисливець оглядаючи противника,– І справді на нозі шрам, з якого досі сочилася кров. Невже це…"

-Над чим думаєш?!- кричав монстр ідучи на таран.

"Інферно" – світло, яке виходило з під землі почало спалювати все: повалені будинки, трупи людей, (цербери які вийшли з насіння душі розчинилися зразу після смерті, а цербери Олександра вернулися в його меч). Навіть троль горів, але коли світло і вогонь зникли то виявилося, що згорів лише його захист.

-Сильна техніка, я думав що вже помру, а зараз помреш ти!

"Ілюзія двійника" - "Лише п'ять, я думав буде більше, но і цього хватить"

-Вперед!- викрикнули в унісон.

Саша разом із двійниками почали атакувати троля, хоча більшу частину часу ухилялися від атаки. До поки він не схопив одного з них за горло: "Що, я пройшов крізь нього? Та і його атака не нанесла мені шкоди. Хе-хе, до мене дійшло, вони нереальні і користі від них нуль, нашкодити може лише справжні, треба лише бити всіх підряд, тільки один із шести реальний. Хоча те, що вони не зникають після удару бісить."

-Агов, хлопчисько, я вже тебе найшов, може годі?

-Справді, і де я!

"Вони ще й в унісон говорять гадство. О ще один, з повітря нападає? Точно клон, гаразд прикриюсь рукою"...

-Ааааа, ти мені відрізав руку!– закричав монстр і схопив того за горло іншою,- не думав, що ти так відкрито нападеш!

-А я й не нападав,– сказали всі, а Саша в руках у троля вислизнув,– взагалі мої клони можуть матеріалізуватись і навіть використовувати техніки, але це з 5 рівня. Зараз вони лише тримають предмети. Хоча тебе щоб відволікти достатньо клона з реальним мечем.

   Три клони схопили троля за цілу руку, а реальний з іншими двома почали наступати.

"Де справжній? Ззаду, спереду, чи знову зверху. Назад надто логічно, спереду надто небезпечно, зверху – вважає, що я подумаю, що це клон, до того ж він без зброї і єдиний варіант скрутити мені голову. Во дурень!– Троль відростив другу руку і схопив, того що наразі зверху, коли мисливець пройшов крізь неї і скрутив.– Знову?"

В момент, чоловік що біг лоб в лоб до монстра впав на землю і залетів між ноги ворогу: "Примарний клинок" + "Стріла диявольського вогню" = "Примарний жнець" – Саша розрізав ворога навпіл від тазу до голови.

   Троль почав горіти із середини і з нього почала виділятись темна енергія, яку мисливець поглинав мечем. Тим часом тварюка перетворилася на Віку і та встигла сказати: Спасибі.

   Тільки побачивши її він все зрозумів і такий біль здушив йому серце, що він не міг дихати на повні груди. Чолов'яга, певно, ще ніколи не був настільки невпевнений у правильності своїх дій, стільки докорів сумління, а найгірше – він у всьому винив себе.  Добряче виплакавшись Саша поховав кохану і обійшов поселення.

Зробивши коло чоловік зрозумів що атака троля вбила усіх, а його "Інферно" зрівняло все із землею, тепер – це селища-привид.

   Хлопцеві нічого не залишилося як шукати нового дому, але не тут, а десь далеко. Тож хлопець, забравши меч Артема в пам'ять про товариша, відправився в дорогу із новою ціллю: відновити свою силу і знищити всю нечисть!