Розділ 38

Стас
Дивлячись на мою племінницю Єву, мабуть, неможливо не усміхатись. Це дівча ще настільки мале, а вже таке витворяє. Цікаво, що Ліна з Семом будуть робити як вона підросте?

Коли всі дівчатка звично бавляться з лялькою, ця мала схопила її за волосся та тягає за собою по землі. А коли Сем запропонував віддати йому ту забавку,  так на нього глянула, наче якась крихітна мафіозі, вираз обличчя говорив лиш одне – не віддасть нізащо. Батько одразу ж здався і лиш усміхнувся доньці. Невже ці діти так вміють?! Чи це тільки їхня такою дивною росте, під стать своїм невгамовним батькам?

- Єва, навіщо тобі ще одна? – зітхає Ліна, але малу вже не зупинити, вона витягла з кошика другу ляльку і так само тягає по підлозі, знову за волосся. – Ну все, це тепер її найулюбленіша забавка. – вкотре зітхає, - Сем в нашої донечки якийсь талант захоплюватись цими дивними іграми аж так завзято.

- Як і в її матусі... – весело мовить брат, на що його дружина якось занадто підозріливо усміхається, він ловить цей погляд і дивиться немов на здобич.

Чорт, вони знову починають! Потрібно зупинити.

- Молодята, годі вже...

Наче привів до тями, адже ця парочка поволі перемкнулась на мене, трохи вгамувавшись. Сіли навпроти і одразу з’явилось відчуття, нібито потрапив під приціл.

- Розповідай! – радісно усміхається Ліна, схопивши брата за руку.

Так, ці двоє аж світяться від щастя і навіть не переймаються тим, що через мене не поїхали у весільну подорож, хоча я і не просив їх йти на подібні жертви. І з чого б почати цю розповідь, щоб і коротше, і по суті?

- З Ренатою все владнав. Еля не бажає  бути зі мною і має іншого, ви ж бачили. – дійсно, коротше вже нікуди.

І вони знову зиркають на мене округленими від здивування очима. Довелось додати:

- Але я не збираюсь віддавати її ні тому Денису, ні комусь ще – вона моя!

- Оце мені дуже подобається! - задоволено заявила Ліна не стримуючись від радості. - Отакий настрій для нашої справи підходить ідеально!

Здається, вона вирішила взяти у цьому всьому активну участь. Нехай, головне, щоб не заважали, адже саме за їхньою порадою сюди і прийшов.

- Стас, я вірив, що ти зможеш отямитись, – заявив стримано Сем, -  ти ж мій брат, а в нашій сім’ї заведено повертати тих кого кохаємо. Це в нас доля така, почалось все ще задовго до нас.

Сем віддано зиркнув на свою дружину і ці двоє наче приклеїлись одне до одного. Дивлячись на них ніхто і не скаже, що колись могли розлучитись, навіть стали ворогами і провели одне без одного два з половиною роки.

Так, Сем має рацію, дивна в нас сімейка, в кожного своя безглузда драма і я також дурень, як і вони всі, адже так завзято слідував тим безглуздим нав’язаним  обов’язкам, опирався правді, ніяк не хотів усвідомити, що те кохання найсильніше почуття. Чорт, воно реально вміє вбивати без пострілів, без ран! Це тиха і підступна хвороба, від якої немає ні ліків, ні вакцини, ні імунітету. Щоб вгамувати цю недугу слід повернути ту, яка мене нею заразила, тільки в її силах полегшити симптоми та перебіг.

- Стас... - Ліна повертає мене до реальності проникливим голосом та одразу поквапливо запитує: - З чого почнемо? В тебе вже є якийсь план?

Так, ця дівчина налаштована серйозно, та ще й бачить те, про що інші не здогадуються. Як вона завзято почала вести допит Ренати прямо на своєму весіллі, потім заявила, що мені підходить лиш Ельвіра...

Раптом розумію, що знову заглибився в ці роздуми, а вони ж чекають відповідей, я сюди за допомогою прийшов, а не длубатись в думках.

- Її батько посадив під домашній арешт. І все через мене. – важко видихаю. – Добре хоч дозволив зустрітись.

- І... – нетерпеливо протягла Ліна, заохочуючи розповідати далі.

- Зустрівся, але Еля налаштована категорично, не бажає визнавати, що досі має почуття. – навіть усміхнувся згадавши. – Хоча і пересвідчився, що не все втрачено, та навіть уявлення не маю, як її повернути, але зроблю це, інших варіантів не існує.

- А ця дівчина цікава, і навіть схожа на мене. – замислено заявила Ліна підозріливо усміхнувшись. Раптом перевела погляд на дочку, мабуть, взагалі не випускає ту з поля зору, хоч наче і зосереджена на мені... – Єва, повернись на килимок.

Мала глянула на матір круглими очима, та потягла свої ляльки назад на пухнастий килим, розстелений посеред кімнати. Молоді батьки облаштували їй величезну територію для розваг. Навіть не віриться, що ця малявка одразу послухалась Ліну. Тим часом остання знову перемкнула увагу на мене і весело повідомила:

- Стас, тут немає нічого нереального - тобі лиш потрібно здійснити її мрії.

І ці двоє знову зиркнули одне на одного так дивно, наче весь світ враз перестав існувати, забули про мою присутність. Захотілось втекти з цього дому, але пересилив себе і спробував відволікти, поки це не зайшло десь далеко. Коли вони вже вгамуються?!

- А якщо я не знаю її мрій?

- Це як? – щиро здивувався брат, нарешті згадавши про мою присутність, поки його дружина кліпала розширеними від подиву очима.

- Ми про таке ніколи не розмовляли... – раптом подумав, що не знаю її аж настільки добре. Одразу з’явилось рішення: - Нам потрібно з нею ще раз зустрітись. Але як це зробити, коли її тримають під замком? Навряд чи її батько дозволить нам знову побачитись, та і вона цього не захоче, така вперта, не відповідає ні на дзвінки, ні на повідомлення, взагалі не бажає спілкуватися.

- Значить потрібно організувати таку зустріч, від якої вона не зможе відмовитись. – хитро вирішує брат.

Вони підозріливо переглянулись, по черзі переводячи погляд на дочку та вигадливо усміхнулись. Явно щось замислили.

- Так Сем, - задоволено повідомила Ліна, - це дійсно ідеальне рішення.

Вони що, навчились спілкуватись без слів і розуміють одне одного?!

- Стас, ти будеш першим запрошеним на свято нашої дочки, яке ми плануємо організувати найближчим часом. - радісно повідомляє брат, а потім розвернувшись до дружини повідомляє: - Потрібно познайомити Єву зі всіма нашими друзями. Влаштуємо їй невеличку вечірку.