Розділ 33

Донечко, місяць може освітити навіть найтемнішу ніч своїм світлом, проте ніколи не дасть того тепла, і сяйва, яке дає сонце. В житті діє такий самий принцип, деякі люди хоч і здатні розвіяти нічну темряву, проте ніколи не зможуть зігріти і осяяти серце.
Мама поруч з тобою...

P.S. Сьогодні знайдеш мене в тихих звуках симфонії літньої ночі.

За десять хвилин до прибуття на весілля

Ельвіра

- Виглядаєш, неперевершено. – повідомив Денис ледь розтягуючи губи в усмішці. – Доведеться охороняти тебе з подвійною силою.

- Не хвилюйся, нічний переслідувач більше не прийде, обійдусь без охорони.

- Помиляєшся... спеціально для тебе він може з’явитись. Будь обережна. – підозріливо прищурився, свердлячи пронизливим поглядом.

- Ну таким мене точно не злякати. Він мене запевнив, що зав’язав з тим всім.

Хмикнув і навіть мотнув головою.

- Справді? Чи ти цими словами кидаєш йому виклик? Знову пригод захотілось.

- Денис, - говорю спокійно, навіть торкаюсь його руки для більшого ефекту. - Я розумію, що нічному переслідувачу просто не терпиться вийти на «полювання», але тепер я мушу думати про свою репутацію... в мене навіть хлопець вже є, він мені забороняє. А ще боїться, що я в нього закохаюсь...

Чому я продовжую цю безглузду гру? Просто хочеться і все.

Якось дивно зиркнув, після моїх слів, навіть довелось забрати руку, адже від того погляду стало ніяково, одразу розвернувся, розглядаючи пейзаж за вікном автомобіля, промовивши байдужим тоном:

- Дійсно надзвичайний вигляд.

Знову ця дивна реакція. Можу впевнено сказати, що якби ми зараз знаходились не в автомобілі, а десь на вулиці, він би за звичним сценарієм вже втік від мене. А те, що виглядаю неперевершено, це справді так. Сьогодні все має бути на найвищому рівні, оскільки це перший наш спільний захід, він мене супроводжує, та ще й не куди-небудь, а на весілля старшого брата Стаса, значить, мені не уникнути зустрічі з останнім.

Це святкування вже нарекли весіллям року. Наречені навіть додумалися замовити повітряні кулі для розваги гостей. Мабуть, дуже полюбляють небо, якщо навіть одружитись вирішили там, а не як прості смертні – на землі в РАЦСі.

Ми з Денисом пропустили цю частину святкування, тому їдемо одразу в заміський ресторан. Батько з мачухою теж туди прямують.

- Денис, - вирішила розвіяти нудну поїздку теревенями, - ти знайомий з нареченими?

- Не зовсім, - повертається до мене. – Чому це тебе раптом зацікавило?

- Подейкують, в них там якась неоднозначна історія,  - усміхаюсь, розуміючи, що виглядаю зараз так, наче якась затята пліткарка.

- Ельвіра, навіщо ти збираєш ці чутки? – примружився, ніби йому було неприємно це слухати.

- Просто не хочу бути в цьому вашому оточенні одною такою дивною, з настільки чудернацькою історією. – повідомляю зітхнувши. – Несподівано дізналась, що мене вже навіть нарекли «знайденою дочкою». Саме так і називають. Ти знав про це?

Пустив смішок, дивлячись так, наче я анекдот розповідаю. Потім заявив серйозно:

- Не звертай ні на кого уваги. Байдуже, хто і що говорить, ти завжди повинна бути вище цих всіх пліток. Просто ігноруй.

Знову ці повчання, навіть зажмурилась. Хоч би ще не почав промову про те як ведуть себе справжні панянки. Навіщо взагалі чіпала цю тему?

Хмикнув, потішаючись над моєю реакцією. Усвідомлюю, що він навчився досить добре читати всі мої емоції. Починаю роздумувати над тим наскільки це небезпечно і автомобіль зупиняється. 

Нарешті прибули.

Вийшов а я залишилась чекати поки відчинить дверцята і подасть руку, допомагаючи вийти. Ну точно як в тих фільмах! Прикувавши погляд до нього, ласкаво усміхаюсь і виходжу ледь притримуючи поділ довгої сукні. Нарешті відводжу від нього очі, роззираючись навколо і натикаюсь на інший погляд біля входу в цей ресторан. Стас хмуро втупився, а та Рената цупко тримає його, точно як тоді, коли він вирішив мене привітати з возз’єднанням із сім’єю. Відводжу очі і більше туди не дивлюся, він – минуле, Денис – майбутнє.

Підійшов батько з дружиною, навіть усміхнувся, прослідували компліменти. Досі не звикла до такого.

Міцно тримаючись за нього з легкою усмішкою прямую до входу, відчуваючи надійну підтримку. Проходячи повз Стаса, відчайдушно стримую себе, щоб не дивитись на них, але боковим зором помічаю, наскільки він роздратований. Цікаво чому? Минулої зустрічі носив ту маску байдужості та зверхності, куди ж зараз її подів? Та й Рената якось дивно зиркнула наче навіть з радістю. Переконую себе, що мені до них байдуже і прямую далі.

Підійшли до молодят. Поки всі їх вітали, помітила, що цей Сем, має багато спільних рис зі Стасом, вони дуже схожі зовні. Переводжу погляд на наречену і не можу стримати легкої усмішки, адже чітко усвідомлюю, що та вже не дочекається поки їх залишать в спокої. І не пробує це приховати!Значить про них правду говорять, я не одна така дивна в цьому їхньому середовищі. Переді мною зараз ще одна така сама!

Це відкриття змусило ширше посміхнутись і вона несподівано зиркнула на мене, навіть якось прищурившись. Дивно, таке відчуття наче намагається щось розгледіти чи зрозуміти, відсторонившись взагалі від всього. Моя усмішка одразу зав’яла, оскільки вже було не до веселощів, її погляд навіть лякав.

Несподівано ця наречена усміхається якось занадто підозріливо та заявляє:

- Я так зрозуміла, ти Ельвіра. Нас не знайомили раніше, але я багато про тебе чула – усмішка стала ще ширшою , а я розгубившись, не знала як реагувати на ці несподівані слова. Вона продовжувала свердлити мене якимсь хитрим поглядом та додала: - А я Ліна.

- Приємно познайомитись. – відповідаю ввічливо, згадавши де знаходжусь.

- Саме такою я тебе і уявляла. – промовляє пронизливо, продовжуючи розглядати.

Захотілось втекти, адже ці хитрі і занадто радісні очі наче так і промовляли, що дівчина щось знає про мене, якусь важливу таємницю і навіть вже щось задумала. Хіба це можливо? Мабуть, це все фантазія, якась занадто буйна сьогодні.