Розділ 17

14 лютого

Стас
Не було бажання йти на цю вечірку, вона присвячена дню святого Валентина, а я стараюсь триматись подалі від цих дурниць. Проте Марк вмовив, заявивши, що тут буде достатньо цікавих розваг... знає чим переконати.

Раптом чомусь згадалась Ельвіра. Хоча чому раптом? Я ж про неї ніколи і не забував. Як і обіцяв, всі ці місяці продовжую займатись пошуками потенційного батька, хоч це і вкрай важко. З нею після тієї вечірки не зустрічався, час від часу лиш надсилав повідомлення, запитуючи як справи, вона так само стримано відповідала і все. Хоча мушу зізнатись, бажання побачити її досить велике, постійно борюсь з ним. Здається, дівчина вже навіть почала викликати якусь залежність, тому саме вчасно позбувся її.

- Що за чорт?! – вигукнув я вдивляючись в глибину залу. Навіть примружився намагаючись краще роздивитись парочку в іншому кінці залу, бо це ж не може бути вона! Що їй робити в такому місці?

Марк, прослідкувавши за моїм поглядом, також вгледівся і здивовано глянувши на мене заявив:

- Стас, якого біса вона тобі потрібна? Нехай дівчина веселиться. Ти з нею розважився трохи, тепер нехай інші порозважаються. Глянь, вона не кого-небудь собі підчепила, а самого Тіма. Це, скажу я тобі, також досягнення.

Хотілось заткнути йому рот. Чомусь стис кулаки, та заплющив на мить очі, ніби надіючись, що розплющивши їх, картинка зміниться. Але цього не сталось. Ельвіра знаходилась в обіймах найвідомішого негідника нашого університету. І що вона взагалі забула тут з її то наївністю і недосвідченістю?

- Якого біса, ти цим переймаєшся? – Марк спробував привести мене до тями, бо я так і застиг, свердлячи їх очима. – Облиш її! Вона ніхто. – зітхає, а я не відриваю від них погляду. – Тобі потрібно випити.

Його слова трохи відволікли.

- Яка випивка, я за кермом! Ти ж знаєш моє правило.

Усвідомлюю, що вечір вже можна вважати безповоротно зіпсованим, бо від побаченого настрій одразу впав на нуль. Вона тут так близько і в лапах іншого, та ще й кого! Розвертаюсь від цієї картини подалі.

- Чорт, Марк, де обіцяні дівчата? – запитую не приховуючи роздратування, може хоч розваги відволічуть від цих нестерпних думок.

- Зараз знайду, - друг почав радо скалити зуби, та роззирнувся залом.

Так, для нього це не буде важко. І дійсно, через хвилин десять, майже вручив мені в руки звабливу брюнетку. Та променисто усміхалась, кидаючи грайливі погляди, чим одразу увімкнула спогади. Чорт! В них, що у всіх одинакові прийоми?! Чому раніше ніколи цього не помічав?

Дівчина щось завзято розповідала, зрозумівши, що я не дуже налаштований на бесіду, а я ж навіть і не старався вникнути в цю розмову. Розвернувшись, шукаю Ельвіру і знаходжу. Вона вже з Тимофієм на танцмайданчику. А що ж витворяє! Ці рухи в ритм музиці, а ця її сукня... Аж зажмурився, усвідомивши, що більше не можна туди дивитись.

Перемикаю увагу на свою сьогоднішню подружку. А та легенько торкається руки та пропонує танцювати. Чорт! Вона не допомагає відволіктись, бо ж очі однаково нишпорять залом в пошуках нерозумного створіння.

Марк штовхає в плече, натякаючи на невдоволеність цієї крихітки, яку мені знайшов. Усвідомлюю, що ніяк не можу сконцентруватись на цій новій знайомій, навіть імені не запам’ятав.

- Я не танцюю, - заявляю грубо, помічаючи на обличчі брюнетки погано стримуване роздратування. Так, вона розраховує на якусь ініціативу з моєї сторони. – Краще пригощу тебе коктейлем.

Одразу оживилась і схопила під руку.

І хто ж так себе веде, де вся чарівність поділась? Проходячи повз танцмайданчик кидаю швидкий погляд на Ельвіру, та помічаю біля неї Христину. Тепер зрозуміло яким чином це нерозумне створіння сюди потрапило. Вона ще й подруг обирати не вміє! Невже та Христина не знала куди тягне цю наївну і довірливу дівчину?

- Стас! - вкотре штовхає мене Марк, приводячи до тями. Розумію, що знову завис, оглянувся на наших подружок, а вони вже веселяться вдвох біля барної стійки.

- Може вийдемо звідси? – з нотками не то роздратування, не то досади, пропонує друг.

Так, це чудове рішення, бо ж потрібно нарешті отямитись, одразу кинувся до виходу, навіть не одягаючись, може хоч мороз допоможе. Марк, щось там повідомив дівчатам і наздогнав мене.

- Якого біса, Стас! – накинувся він, як тільки опинились надворі. – Що це таке? Побачив ту дівку і знову розум втратив?!

Його слова мені не сподобались. Ой, як не сподобались! Стиснув щелепи та ледве стримую себе, бо він не має права говорити про неї в такому зневажливому тоні.

- Отямся, вона не для тебе! – продовжує спроби достукатись до моєї свідомості.

- Знаю. – кажу нарешті трохи вгамувавшись.

- Ти добряче влип. - він сказав це навіть з якоюсь жалістю, потім з досадою насупив брови. – Я ж тебе попереджав, ще тоді! Стас, ти ж ніколи не вірив в те кохання. – останнє слово прозвучало з огидою.

- Я і зараз в нього не вірю, просто вона... – раптово усвідомив, що навіть не можу сформулювати правильної думки. Це все сильніше за мене!

- Вгамуйся і візьми себе в руки! – повчальний тон Марка змусив глибоко вдихнути. – Аліса сьогодні тебе врятує.

Значить, Аліса. Важко видихаю, наперед розуміючи, що вона нічим не допоможе, але навіщо другу це знати.

Навіть зараз думаю про Ельвіру, хоч би вона там не накоїла якихось дурниць!

- Гаразд, Марк, я все зрозумів, ходімо назад, – мій поквапливий тон змусив його підозріло прищуритись, довелось додати: - дівчата без нас сумують.

Вдалось обдурити, він навіть почав зухвало шкіритись, так, наче я нарешті отямився. Але це чергова роль, щоб швидше потрапити в середину, бо добре усвідомлював, що той Тім не залишить її в спокої, якщо вона вже трапилась на його шляху. Невже знову доведеться рятувати? Стражденно зажмурився на мить. Вона точно моє покарання за всі провини минулих життів...

На танцмайданчику їх не було, і в душу почала закрадатись тривога, вже навіть почав похапцем роззиратись. Куди той мерзотник міг її повести, бо на вулицю вони не виходили. Але придивившись все ж знайшов - обоє стояли в глибині залу біля стіни, про щось щебечучи. В мене вже починали чесатись кулаки.