Розділ 9

Донечко, пам’ятай, при бажанні все можна помістити на долоню, варто лиш простягнути руку, тому ніколи не засмучуйся, та сміливо і впевнено долай всі життєві перешкоди, бо ти сама тримаєш цей світ на своїй долоньці.
Мама поруч з тобою...

P.S. Сьогодні я стану хмаринкою і супроводжуватиму тебе повсюди.

Ельвіра
Настав час використати свої знання. Застосувати на практиці ту інформацію, яку декілька днів щедро отримувала з різноманітних джерел. Хоч і не знаю чи подіють ті прийоми, але все ж спробувати потрібно. Тому написала Стасу коротке повідомлення, про те, що нам необхідно поговорити і стала чекати відповіді, поринувши в роздуми.

 У всіх цих практиках по завоюванню чоловічих сердець, на першому місці стоїть пункт «захисник», тобто я повинна при будь-якій нагоді проявляти слабкість, давати йому можливість захищати. Автори обґрунтовують це древнім інстинктом, яким, як вони твердять, наділені всі особи чоловічої статі.

Ну гаразд, ретельно перевіримо його інстинкти... Навіть усміхнулась, бо саме зараз в моїй уяві Стас був якимсь піддослідним кроликом, на якому я планую щедро ставити різноманітні досліди. Пречудово, значить не тільки я можу бути іграшкою в їхніх руках.

Але одночасно такі думки викликали і сум, адже це дуже схоже на помсту, а мама вчила прощати. Та я мушу йому відплатити, хіба є інший варіант?!

Роздуми перервало повідомлення: «Заїду ввечері, поговоримо». Прекрасно. Але згадую, про навчання, тому швидко відписую: «На жаль, ввечері мені потрібно на курси». Він знав, що я на них ходжу, навіть одного разу відвозив, та очікував закінчення. Вони з тим Марком несамовито хотіли виграти парі, йшли на різні відчайдушні кроки... а тепер моя черга.

«Заберу тебе після курсів» - нове повідомлення викликало задоволену посмішку. Все йде згідно плану.

***   ***   ***

Зібравши всі малюнки та олівці в величезну папку вже хотіла йти, та вчасно згадала про зачіску. Щоб не заважати малюванню зібрала волосся у пучок, але я йду на зустріч зі Стасом, значить потрібно його розпустити, бо саме так рекомендували експерти в тих матеріалах, які я ретельно вивчала. Сьогодні навіть одягла сукню щоб виглядати максимально жіночною. Привівши себе в порядок, старанно розгладила поділ цього лілового плаття і з легенькою усмішкою вийшла на вулицю, до свого «піддослідного кролика».

Крокуючи до автомобіля несподівано згадала про ще одну важливу рекомендацію – уповільнення. Деякі джерела повідомляють, що для завоювання чоловіка необхідно уповільнити свої рухи хоча б на 10%. Тому одразу сповільнилась та спробувала пройтись як якась героїня фільму на уповільненій зйомці,  надіючись, що все виходить, бо не хотілось мати дурнуватий вигляд.

Нарешті сіла в авто і одразу спробувала зачарувати легенькою усмішкою, навіть не вітаючись. Щось він наче завис від цих моїх дій. Невже це я його настільки шокувала посмішкою чи може не очікував, що буду так привітно вести себе після всього?

- Рада бачити. - промовила спокійно і стримано, слідуючи черговій рекомендації.

Довелось стерти усмішку з обличчя, бо його це наче збивало з пантелику, чи може він вже щось почав підозрювати? А цього мені точно не потрібно.

- Ельвіра, ти прийняла правильне рішення. Нам необхідно було зустрітись і спокійно поговорити. - нарешті почула його проникливий голос.

Це так похвалити вирішив чи що?! Гаразд, зараз не до цього.

Дивлюсь в його очі і згадую, що погляд має бути загадковим, томним та грайливим. Відчайдушно стараюсь його таким зробити, не дарма ж вчора цілий вечір тренувалась перед дзеркалом.

Чомусь нахмурився, пильно вдивляючись.

Невже перестаралась?! Може мало тренувалась... Швидко повертаю обличчю звичний спокій та стриманість, але він однаково дивно щуриться, дивлячись на мене. Слід негайно відволікти.

- Стас, я подумала і зрозуміла, ти мав рацію, мені дійсно необхідна твоя допомога. – промовляю  тихо і впевнено, радіючи в душі, бо ж вкотре змушую його ставати захисником і помічником, якщо всі ті рекомендації подіють, то вже дуже скоро доб’юсь свого. А от що робити після досягнення цієї цілі, ще не вирішила, подумаю над цим згодом.

- Значить, їдемо в кафе, обговоримо наші плани в спокійній атмосфері. – пропонує розсудливо і вдумливо, продовжуючи блукати по мені очима.

Одразу погоджуюсь, виконуючи ще один пункт свого списку – даю йому відчути себе головним.

Цього разу вже не стала підкріплювати новий пункт завоювання тим загадково-томним поглядом, пам’ятаючи який ефект це мало декілька хвилин тому. Краще дати йому трохи оговтатись, ну і ще потренуватись вдома, а тоді можна знову ошелешувати. До того ж він вимкнув освітлення в салоні, тому вечірні сутінки розвіювало лиш легесеньке світло панелі приладів та вуличні ліхтарі. В таких умовах йому буде важко сповна оцінити мої старання.

Приблизно через десять хвилин під’їхали до невеличкого затишного кафетерію, навіть усміхнулась, бо люблю це місце, він наче знав.

Пам’ятаючи про пункти нової поведінки, повільно вийшла з автомобіля та легенько торкнулась пасма волосся, спеціально акцентуючи на цьому жесті його увагу. В вечірньому присмерку і світлі ліхтарів все виглядало якось навіть загадково (принаймні мені так здалось). А Стас вкотре застиг, поглинений якимись роздумами. 

Ця гра мені подобається все більше!

- Ходімо, - нарешті отямився, пропускаючи вперед.

Звичайно, я не проминула хорошої можливості показатись йому у всій красі, тому своєчасно згадала про грацію, осанку та манеру ходіння, яку знову ж таки відточувала напередодні. Зловила себе на думці, що мабуть, йду реально як якась героїня, хоч би не комедії!

Поволі присіла за столик, Стас сів навпроти. Глянула йому у вічі, згадавши, про обов’язкове встановлення зорового контакту. Він знову підозріливо прищурився. Довелось швидко відвести погляд, гарячково продумуючи наступний крок.