Розділ 7

Стас
Сиджу в автомобілі, здалеку спостерігаючи як Марк відчайдушно намагається її звабити прямо біля дверей книгарні. Це відбувається просто на моїх очах!!!

Скільки разів вже довелось пожалкувати про це недолуге парі. І от зараз чергова порція цих докорів сумління змушує у відчаї стискувати кулаки, зціпивши зуби.

І що мене змусило їхати за ним та здалеку спостерігати за цим побаченням? Що це за дурість? Раніше ж не спостерігав такого за собою! Все відбулось як на автоматі, якийсь раптовий спалах і от я вже тут. Наче втратив контроль.

А він продовжує щось улесливо їй щебетати. Ледве переборюю відчайдушний, несподіваний порив летіти туди та витягти її з його лап прямо зараз, хоча він навіть і не торкається... поки що.

Від розпачу аж очі прикрив. В мене ж була можливість закінчити все, але... так і не зміг! Це ж могло вже завершитись. Марк точно не упустить шансу зламати її супротив. А вона ж така наївна, довірлива і недосвідчена, ще й постійно витає в своїх тих небесах, вірить в хороше, навіть в мені... саме це і зупинило.

Так, вона знищила мої наміри і плани своєю довірливістю і невинністю. Я б не зміг її скривдити... Якщо добряче подумати, то ця думка жила в підсвідомості, ще з тієї зустрічі в книгарні, ще тоді усвідомлював все, але не хотів визнати... боровся з собою.  

Тепер мушу врятувати від того, у що сам втяг! Чорт, і як це можна було так безглуздо вляпатись в таку історію?!

Після вчорашнього вечора, коли мав виграти парі, але натомість відвіз її додому, ми не бачились. Зранку обмінялись короткими повідомленнями і все, бо ж сьогодні згідно плану, день Марка. Саме тому зараз і вартую неподалік цієї книгарні, щоб він не довів справу до завершення, щоб... приглянути за нею.

Раптом відходять від крамниці, вже хотів прослідувати за ними, але він провів її лиш до автобусної зупинки. Стояли навіть не торкаючись одне одного, Марк продовжував розважати своїми теревенями, здалеку незрозуміло як вона на це все реагує. Потім під’їхав автобус і дівчина сіла в нього залишивши його на самоті. Це все навіть мене здивувало, але я сюди приїхав не для цього.

Заводжу авто, та проїхавши декілька метрів до автомобіля друга, блокую його. Цього можна було і не робити, ми б і так поговорили, але чомусь не стримався. Виходжу.

Марк швидко йде в мій бік і вже здалеку бачу - злиться.

- Якого біса, Стас! Ти що робиш? – навіть гнівно змахнув руками, показуючи на свій автомобіль. Так, він його любить і береже, мені прекрасно відомо, саме тому і захотілось це зробити.

Обіперся на капот авто та спокійно схрестив руки на грудях. Марк підійшов ближче і помітивши мій байдужий, зухвалий вигляд також вгамувався. Здається, він щось запідозрив, бо ж одразу вишкірив зуби та нахабно заявив:

- Стас, ти вирішив нам «свічку потримати»?

Мене його заява починала злити і він явно це помітив, бо ж продовжив ще більш зухвало:

- Ми так не домовлялись, якби я знав, що ти захочеш дивитись, краще б підготувався, придумав би якийсь цікавіший сюжет...

- Марк, досить цього блазенства! – скрикнув я, вже не витримавши емоцій і його нахабних натяків.

Декілька секунд він уважно вдивлявся, намагаючись зрозуміти мої наміри, навіть прищурився, а потім обурено повідав:

- Я ж бачив тебе з самого початку! Так безцеремонно тут зупинився. Як до такого додумався і для чого взагалі приперся сюди, сьогодні ж мій день? – зробив паузу, мабуть думав, що буду щось пояснювати. Я не став і він продовжив далі: - Добре хоч вона нічого не помітила. Цікаво як би ти їй все пояснив, якби побачила це твоє спостереження?!

Я мовчав, збираючись з думками, потім нарешті холоднокровно вирік:

- Марк, я відміняю це парі!

- Ти не можеш цього зробити, – одразу почав протестувати друг, -  особливо зараз, коли я ввійшов в такий азарт і вже передчуваю швидку перемогу. Тобі вже не в силах мене зупинити!

- Марк, ти не торкнешся до неї! – злісно прошипів я і навіть опустив руки підсвідомо стисши в кулаки.

Здається, мої дії друга розвеселили, бо ж окинувши мене проникливим поглядом, навіть нахабно хмикнув, викликаючи нову хвилю злості.

 - Я готовий визнати поразку, зійти з дистанції, відмовившись від затії, але ти зупинишся і не завершуватимеш це все!

Він мовчав продовжуючи свердлити мене якимсь дивним поглядом. З жалістю чи що?! Пробую опанувати емоції і вдихнувши говорю те, що давно мав сказати:

- Вона не стане нашою іграшкою!

Марк здавалось навіть вражено завмер, але той подив швидко зійшов з його обличчя, звільняючи місце розгубленості.

- Якого біса Стас! Ти здурів? – вже більш спокійно запитав він і зробивши невеличку паузу, помірковано продовжив: - Вона «жертва»! Мені вона також подобається як дівчина... але ж ми не можемо посваритись через якусь...

Не дав договорити, не стримався і накинувся, навіть не усвідомлюючи, що роблю. Знову той самий спалах і вже схопив його за барки, злісно вигукнувши:

- Замовкни, я не дозволю!

Він ніяк на це не відреагував, просто спокійно дивився на цю реакцію. Невже ми поб’ємось за дівчину!? Чорт, що я творю? Одразу відпустив його і відійшов в бік приходячи до тями.

Складалось враження, що Ельвіра стала для нас обох тією іграшкою з дитячого садка, через яку ми і побились колись, а потім подружились. Адже з тих пір ніщо не могло нас розсварити. І так було поки на горизонті не з’явилась вона. А зараз, ми знову не можемо поділити «іграшку».

Марк ще якусь мить уважно вдивлявся, а потім вирік:

- Це була перевірка... я перевіряв тебе. Тепер точно можу виголосити діагноз: ти попав! Добряче влип!

Нарешті повністю схаменувся. Що він несе?

- Стас, а ти знаєш, в цій історії не вона стала жертвою, а ти. Справді не помічаєш? – вкрадливо запитує друг. – Ти вже догрався!

- Не верзи дурниць, Марк!

Він вкотре продовжив з тією ж вкрадливістю, викликаючи цим ще більше роздратування: