25. Одвічні воро... друзі

Савелій заїхав до Фріта через північні ворота, а виїхав через східні. Він, як міг підганяв свою кобилу, але тварина мала свій ліміт швидкості. Це ж тобі не грифон та, навіть, не пантера. Але іншої їздової тварини ельф поки що не здобув. 

Він поспішав, бо обіцяна ним година підходила до кінця, а ще треба було віднайти потрібне місце у лісі. Координати, які дала Марина, були досить розпливчасті. Схоже картографію вона не вивчала.

Судячи з розповіді, місто на своїй міні-карті вона не бачила, тож вершник спочатку від'їхав на потрібну відстань, а лише потів пірнув у ліс праворуч від дороги.

Те, що вони досі були незнайомі в грі, спричиняло чимало проблем. Незнайомцю тут важко, а точніше неможливо надіслати повідомлення, навіть якщо ім'я відоме. Можливо, це через те, що імена доволі легко міняються та можуть повторюватись?

Ельф досить довго не бачив жодних ознак присутності полоненого гнома. Й майже втратив надію, аж раптом тонкий слух вловив легке ворушіння, й це не були моби. За мить вуха зів'яли від гучного, що аж луною полетів лісом, голосу. Грубого, але без сумніву - жіночого, голосу.

- До-по-мо-жі-і-іть!!!

Савелій знову пустив коня підтюпцем та дуже скоро опинився біля дерева, одна з гілок якого несамовито гойдалася, а з-під неї доносилися вже не такі гучні поклики.

- Марино!  - вигукнув Савелій, зліз з коня та підбіг до дерева.

Якомога обережніше зняв подругу й поклав її на землю, й тільки після цього гидливо зморщився. Ну а Тутта, побачивши тонкого, як лучина, з гладеньким обличчям ельфа, зневажливо хмикнула. І цей дрищ лицар?

{Раса ельфів

Чарівні створіння, наділені величезною магічною силою та мудрісю. Зріст ельфів рідко буває менший за 175 см та сягає 190 см. Статура тонка й гнучка, надзвичайно приваблива зовнішність. Тому деякі неосвідчені люди вважають їх богами.

Більшу частину свого життя ельфи проводять у мандрах безкрайніми лісами Сорану у пошуках нових знань та таємниць природи. Втім зустріч з ельфом у горах чи пустелі не така вже й рідкість.

Всім відомі умілі ельфійські лучники та слідопити, а також надзвичайно сильні маги, проте серед представників цієї раси достатньо сильних воїнів. Втім їхня міць ніколи не зрівняється, ані з гномами, ані з орками.

Найсильніші ельфійські маги у керуванні лісом, а також стихіями води й повітря.

Серед ельфів є майстерні ковалі, які за допомогою секретних компонентів своєї раси створюють зброю та обладунки з хитрими властивостями.

Добре спілкуються тільки з рівними, тобто ельфами, до людей ставляться зверхньо, але поводяться дружньо. З представниками темної фракції непримиренна ворожнеча. Ненавидять гномів, хоч і є з ними представниками однієї фракції.}

Ще хвилину вони мовчки споглядали одне одного, поки Туттамін не відвела погляд та гучно видохнула.

- Це неймовірно...

- Ти про що? - геймерка зрозуміла, звідки в тоні друга з'явилося стільки зверхності й похитала головою.

- Я тебе реально зненавиділа. Протистояння ельфів та гномів. Ці речі реально впливають на свідомість. Тоді виходить...

Савелій дивився на подругу й знову не міг зрозуміти, як саме працюють звивини в її голові. Чому з цього почала розмову? Де вдячність взагалі? Хоча, якщо чесно, то спершу він також відчув це... ненависть? Ні, скоріше гидливість, зневагу. Й відверто кажучи, повністю ці відчуття ще й досі не зникли.

- Нема за що, - відвернувся він від пришелепкуватої гноміхи на півоберта та склав руки на грудях.

- Ой, вибач, - схаменулась Тутта. - Дякую. Просто таке відкриття. Ти розумієш, що це означає?

Підводячись, вона ухопила ельфа за згин ліктя, й він, не змінюючи пози, підтягнув її угору.

- Ні, - опустив він погляд на коротуху. - Що це означає?

- Що такі, на перший погляд, незначні параметри, як Відомість та Привабливість, насправді дуже важливі. Й крокозябра може стати бажаною кралею, якщо підніме параметр.

- То й що?

- Гравець з розкачаною привабливістю зможе реально крутити тими, в кого цей параметр нижчий.

- Не може такого бути, - похитав головою Савелій. - Ми ж не НПС. У нас є свідомість, власна воля. Як ти собі уявляєш той вплив?

- Цей аргумент був актуальний раніше, коли ти... ми не були під'єднані до гри. Коли наша свідомість знаходилась поза нею.

- Та ну на... Не може бути. Здається просто хтось занадто довго висів догори дриґом. 

- Я щойно увійшла до гри, - анітрохи не образилась на кпину гноміха. - Ти ж сказав, що прийдеш за годину. Чого мені було скакати туди сюди? Коли зайшла одразу ж закричала, щоб ти мене знайшов, бо вже мав бути неподалік.

- Ти так мені довіряла? - округлив блакитні очі ельф, а в середині щось приємно стиснулось.

- А хіба в мене були причини не вірити тобі?

Савелій не відповів. Чомусь від слів цієї гноміхи на душі стало дуже тепло. Вона щиро довірилася йому. Ця довіра, яка виникає між бойовими товаришами, вартувала для нього дуже багато.

- Тож. Які плани на прийдешній час? - поцікавився ельф у своєї несподівано набутої компаньйонки.

- Спершу треба до міста збігати. А потім є в мене двійко квестів. Ти в цих лісах уже бував?

- Ні.

- Тоді ходімо до однієї доброї жіночки. Нехай вона з тобою також таємним завданням поділиться. А потім допоможеш мені його виконати. Якщо не проти, звичайно.

- Ти хочеш квест виконувати?

- А ти мені що пропонуєш робити?

- Знайти того, хто над тобою познущався. Я, наприклад, дуже хотів би в очі йому глянути... та пару разів до храму відправити.

- Не вийде. Він шістдесят п'ятого рівня. До того ж клас його я так і не зрозуміла. Некрос, чи що... Байдуже. Його не так треба виловлювати.

- А як?

- Ще не вигадала. Тому пливу за течією. 

Про себе геймерка подумала ще й про те, що висновки буде робити після розмови з Куродою. Цього разу помічник засік гада, тож напевне повідомив розробнику. Хай директор сам думає, як з читером впоратись. Вона, звичайно, допоможе, якщо така необхідність буде, але сама у пічку не полізе.