Дар'я

Я познайомився з нею на одній з вечірок, які проводив мій знайомий. Її випадкова поява у моєму житті, відіграла доволі значну роль. Впливаючи на мене здебільшого позитивно аніж негативно, хоча різкий біль, від цієї зустрічі,мало із чим можна було порівняти.

Вона якісно і надзвичайно відверто відрізнялася від інших жінок мого життя. Усе в ній було таке, що притягує мене. Кожен її рух, її погляд, нахил голови, посмішка були ніби створені для мого милування . Я не міг відвести погляду і уся моя енергія була спрямована до неї. Мене ніби стиснуло із середини. Я не міг сконцентруватися ні на чому у тому залі, окрім неї. Я звіддалік чув, як мої друзі та знайомі промовляють до мене, щось запитують чи коментують. Я бачив як вони посміхаються чи сміються, плямкають губами, певно щось промовляючи, а слова до мене долітали значно пізніше.

• Матвій, ти нормально себе почуваєш?- промовив мій кращий друг Діма,- ти ще не тут…. ?
• Та все ОК, не парся,- відповів я йому якомога байдужіше.

Я відчував, що закохуюся. Фізично відчував! Кохання йшло моїм тілом і тиснуло на мене. Я відчув, що воно йде від мого серця до мозку. І чим сильніше я це відчував, тим більше її обличчя манило мене. Це відчуття не можна було порівняти із жодним із тих, що я пережив за своє життя до цієї миті. Його не можна було порівняти із тим, що я відчував із Мірою. Це було ново. Це було зріло і дуже терпко. Я на фізичному рівні відчував смак її уст, хоча вона була на відстані десяти метрів від мене. Я бачив, що вона дивиться на мене і відчуваю як її погляд проходить мною і йде далі, значно далі моєї фізичної, не зовсім досконалої оболонки, а проникає у глибину мене, в далину, у душу, чи що там у мене було у ту мить. Я відчув, що її погляд мене абсолютно применшив, зробив майже мікробним і разом із тим я ніби відлітав, ніби парив під небесами.

Вона сиділа на дивані у компанії дівчат. Вони вели себе весело і розкуто. Сміялися і перемовлялися. Щось жваво обговорювали. Пили шампанське і були у центрі уваги. Більшість поглядів, не тільки чоловічих а й жіночих були спрямовані у їхню сторону. Серед них  я помітив актрису із театру, де колись займалася Міра. Вона скоса поглядала на мене, щось нашіптуючи тій жінці.

Потім вони підвелися і пішли танцювати. Її тіло було ніби створене для танців. Вона вигиналася під ритми музики, а мені видавалося, що то музика лунає від її танцю. Це було дуже гармонійно і пластично. Вона ніби пірнала у музику. Потім раптово виринала і ніби на піку хвилі насолоджувалася ритмами і гармонією. Я зачаровано спостерігав за її танцем і помічав, що у залі не я один захоплювався нею у ту мить. Коли музика затихла і вона повернулася на диван до своєї компанії я побачив, як незнайомий мені чоловік підійшов до неї і щось промовив. Вона лише мило посміхнулася у відповідь. Потім офіціант приніс їм на стіл шампанське і вказав на столик, від якого те вино було презентоване. Я розумів, що залицяльників у неї в цьому залі хоч відбавляй. Але мене це точно не стримувало. Я знав, що зроблю будь – що аби мати нагоду із нею познайомитися.

Коли вечірка поступово набрала обертів і спілкування стало тіснішим розкутим  я помітив, що вона піднялася і пішла залом. Я не зводив із неї очей поки вона оминала колом великий зал. Вона йшла повільно і так, ніби її знімають камери, мов кінозірка під час зйомки фільму. Під час ходи її волосся, вугільного кольору вільно похитувалося від кроків. Вона була висока, вище мене, і загалом здавалася не місцевою.

• Матвій, ти просвердлиш її поглядом,- шепнув мені Діма.
• Діма, ти помічаєш, яка вона незвичайна чи ні,- запитав я у друга.
• Та звичайна баба, гарна, висока, соковита,- реготнув Діма,- для наших цілей піде…
• Та йди ти…, для наших цілей.., у нас різні цілі…,- сердито вимовив я.
• О, а це ж відколи…,- реготав Діма.

Я перестав звертати увагу на його слова. Я чекав коли вона повернеться у зал. Її не було уже критичний час як для мене. Я почав хвилюватися. Думка, що вона уже пішла звідси вдарила мене током. Я раптово піднявся і вибіг у коридор. У коридорі її не було. Із коридору вели лише одні двері. Я не знав куди вони ведуть. Я відкрив їх. Побачив широку веранду залиту місячним сяйвом. У кінці веранди побачив вогник від цигарки. Я пішов на той вогник. Відчував, що то вона. Повільно підійшов до неї. Вона поглянула на мене. В її очах була цікавість, та питання. Я мовчав і дивився на неї. Не те щоб я не знав, що їй сказати, мені просто не хотілося порушувати тишу нашого спілкування. Чомусь у ту мить мені вистачало її погляду, такого красномовного і дивного. Я відразу відчув, що ми не дарма зустрілися. Відчув, що у нас буде продовження і безперечно хотів того. Я відчував її смак. Я бачив колір її губ і розумів, що цей колір мені подобається. Я дивився в її очі і розумів, що я завжди любив темний колір очей. Я дивився на неї трішки із піднятою головою і розумів, що це дуже сексуально, що вона вища за мене.

Вона палила. Недопалок уже був майже біля фільтра. Вона смачно затягувала дим ароматизованої сигарети і в ту мить частина її обличчя освічувалася жаром цигарки, освічувалося її ледь прищурене від диму око і видавалося, що у ньому горить вогонь. Коли вона загасила недопалок у попільничці і жар більше не освічував її обличчя, я міг добре її роздивитися. Її обличчя під сяйвом місяця виглядало бронзовим і ніби прозорим, а очі набрали чорного, вугільного кольору. Вона посміхнулася мені. Посмішка була по – дитячому мила, дико сексуальна та надто рідна, як для незнайомки.

• Матвію, я думала ти вже не підійдеш до мене сьогодні! – промовила вона.
• Ти знаєш як мене звати? – запитав я.
• Запитала у подруги твоєї дружини! – вимовила вона,- я Дар’я, Дар Я,- промовила по складах своє ім’я.

Вона називала себе Дар Я і точно знала, що саме хоче від життя. Я відчув це у її голосі, в її поставі, словах і поглядах. І ця енергія повного розуміння себе і ситуації навколо, її прагнення до досягнення своїх цілей було таким чітким і таким сильним, що підсвідомо починав вірити їй. І відразу виникало величезне і непоборне бажати її пізнати, пізнати усю повністю. Не окремо тіло і душу, а лише разом. Цілковито!

• Чому запитала?
• Ти цікавий мені!
• Чим?
• Тим що ти є!
• Не розумію!
• Ти мені потрібен, такий як ти є! Я потребую тебе сьогодні. Хочу спілкуватися з тобою і бути з тобою. Ти пахнеш справжнім чоловіком, ти ж знаєш про це…,- промовила вона.