12
Анотація до книги "Хочу мати тата"
Зимова прогулянка матері й сина раптово перетворюється на розмову, до якої неможливо підготуватися. Хлопчик уважно дивиться на чужу родину — і формулює бажання, що давно живе всередині: мати тата.
Звичайні дні, наповнені сенсорними перевантаженнями, дитячими зривами, маминим виснаженням і тихими спробами втримати любов там, де болить найбільше. Питання про відсутнього батька з’являється знову і знову — в побуті, у грі, у гніві, у надії.
Напередодні Нового року хлопчик вирішує, що диво можна знайти самому. І вони вирушають туди, де, за його логікою, має з’явитися тато.
Звичайні дні, наповнені сенсорними перевантаженнями, дитячими зривами, маминим виснаженням і тихими спробами втримати любов там, де болить найбільше. Питання про відсутнього батька з’являється знову і знову — в побуті, у грі, у гніві, у надії.
Напередодні Нового року хлопчик вирішує, що диво можна знайти самому. І вони вирушають туди, де, за його логікою, має з’явитися тато.
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВітаю Ангеліно!!! Складна історія.Успіхів у творчості. Бережіть себе
Ангеліна Кріхелі, про ситуацію в житті
Мама робить помилки. По-перше під час приступу, краще залишити дитину на самоті, але не за зачиненими дверима. Ніколи не потрібно щільно затуляти двері. Крім випадків, коли дитина це зробить сама. Коли хлопчик сказав, що хоче спати, значить треба відпустити, він, можливо повернеться через кілька хвилин сам.
Також багато прогулянок, людних місць, не потрібно це робити щодня. Це вимотує дитину і спричинює появу панічних атак. Розказувати дитині раз по раз, що тобі боляче, що ти людина, що ти втомилася і заставляти дитину відчувати себе через це винною - це груба помилка. Це посилює тривожність і нікчемність, з'являється бажання вмерти, зникнути, що може призвести до катастрофічних наслідків.
Ваш твір однозначно класний, дуже точний опис дитини з РАС. Це вражає.
Щодо моїх порад - я не психолог, я та сама дитина, а тепер вже доросла людина, яка весь час живе і бореться зі своїми внутрішніми драконами.
Валентина Бродська, Дякую, що поділилася власним досвідом.
Розумію, про що ви кажете. Але діти з РАС дуже різні. В тому числі за сприйняттям. На жаль, мама - теж жива людина, а не довершений робот. А така дитина ігнорує цей факт. Чи має мама стати зручною іграшкою для своєї особливої дитини? Чи таки має навчити адекватному ставленню не тільки до власних, а і до чужих потреб? Бо першому мама навчила хлопчика старанно. А друге? Якщо тут будуть батьки таких дітей, скажіть з вашої точки зору, як мамі бути не зручною функцією захисту, турботи, забезпечення необхідним фізично, морально, фінансово, а саме людиною, мамою? Як саме така дитина, як ви цей шлях бачите?
Як мала мати відреагувати на всі описані сцени насильства над нею та акти агресії дитини на її адресу?
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати