Інтрига номер 25. Тут аксіоми геометрії не працюють.

    Тетяна була дуже старанною дівчиною і в школі докладала надзвичайних зусиль, щоб відповідально йти до своєї мети й отримати найвищу нагороду — золоту медаль. Вона вперто працювала, вигризаючи кожну оцінку та ідеально виконуючи кожне завдання. Але її справжньою, майже маніакальною пристрастю була геометрія. Тетяна обожнювала цей предмет. Складні, заплутані геометричні задачі, над якими інші ламали голови годинами, давалися їй на диво легко — просто на «ура». Вона отримувала майже фізичне задоволення, коли хаос із ліній, кутів та теорем раптом вишиковувався в ідеальну, струнку фігуру.

   У світі геометрії все було чесно: якщо провести правильну лінію від точки А до точки Б, ти гарантовано отримаєш чіткий, прогнозований результат. Там не існувало обману.

    Проте реальне життя виявилося набагато підступнішим за шкільну дошку. З часом, коли шкільні двері залишилися позаду, з'ясувалося головне: жодна з академічних дисциплін не вчила дівчат найголовнішого. У розкладі не було уроків про те, як розпізнавати фальш у чоловічих очах, як будувати стосунки і як, зрештою, правильно вийти заміж, не зламавши собі крила на першому ж крутому віражі.

   Тетяна часто згадувала розповіді своєї мами, Тіни. Мама свого часу теж гарно вчилася. Тіна часто з усмішкою переказувала доньці слова своєї  вчительки математики, яка любила повторювати дівчатам на уроках: «Красуні мої, запам'ятайте: усі ці синуси, косинуси та інтеграли не мають жодного значення, якщо ви не навчитеся головного. Жіноча математика — це вміння вчасно розгледіти свого чоловіка та правильно вийти заміж. Точна наука для чоловіків».

    Мама передала цю життєву мудрість, але, на жаль, не дала жодної конкретної інструкції: а як саме розпізнати того самого чоловіка? Як визначити, хто перед тобою?

       Навесні 2002 року на розкладках та в книгарнях якраз почали масово з'являтися перші популярні книжки про психологію стосунків, де розумні автори детально розбирали чоловічі типи, маніпуляції та приховані мотиви. Вони були абсолютно доступні, купуй  і читай. Але Тетяні було зовсім не до того. Вона з головою занурилася у складні студентські дисципліни, конспекти та сесії. Її мозок був настільки перевантажений, що забивати голову ще й психологічними теоріями просто не залишалося місця. Тому в питаннях реального життєвого спілкування вона залишалася абсолютно беззбройною та наївною.

   У свої двадцять років вона була абсолютно переконана: якщо чоловік старший за неї майже вдвічі, якщо він має життєвий досвід і зрілість, то в його діях апріорі не може бути підводних каменів. Ну які помилки чи недомовки можуть бути там, де людина вже давно все про себе знає?

        Якби вона тільки знала, що зрілість і вік — це далеко не завжди синоніми надійності і відповідальності.

      Поки вона з Леонідом Соляром йшли до кафе, він докладав максимуму зусиль, щоб завоювати її увагу і справити на неї  враження. Чоловік поводився з неймовірним шармом, намагався випромінювати  залізобетонну впевненість у собі та всіма силами демонстрував, що його бізнес стрімко й успішно просувається вперед. Соляр максимально пускав пил в очі. Він просто дуже сильно хотів їй сподобатися, тому робив усе можливе, щоб дівчина звернула на нього увагу і повірила в його успіх.

  Тетяна на той час навіть близько не знала таких складних психологічних термінів, як лавбомбінг, і зовсім не розбиралася в подібних маніпуляціях. Усі ці прийоми, які пізніше детально опишуть профайлери та психологи, для неї тоді залишалися абсолютно невідомою наукою. Про те, що насправді ховалося за його палкою поведінкою, вона дізнається набагато пізніше. 

     А тоді, восени дві тисячі другого року, їй було просто по-людськи приємно грітися в променях такої  уваги. Цей чоловік щиро їй подобався, тому вона насолоджувалася кожною хвилиною, і їй було неймовірно комфортно просто перебувати поруч із ним.