14-15-16

• Максиме, десь зникла Софія,- стурбовано промовив Амін,-  її бригада блукає офісом і не розуміє, що їм далі робити.

Амін був дійсно стурбований, це Максим бачив по його обличчі на моніторі ноутбука.

• Ти їй телефонував? – запитав Максим.
• Макс, ну звісно,- сердився Амін.
• Я їй теж писав повідомлення, вона його прочитала,- промовив Максим.
• Коли,- запитав Амін.
• Пару днів тому, певно два, так може вдома, поїдь до неї,- відповів Максим,- можливо захворіла чи щось трапилося з нею.
• Я не знаю де вона проживає?
• Амін, шукай,- вимовив Максим,- ну не може ж так от взяти людина і зникнути...
• Може, чому ж ні, пригадай дивну Кеті, а ця не менш дивна я гадаю!
• Кеті…, то інше, - відповів Максим,- займися пошуком, у нас тут великі надії на європейський і в тому числі український ринок, я контактував з «ІТ-Трейдом», вони роблять замовлення на велику розробку мережі, нам конче необхідно увійти в стабільний ритм, щоб зв’язати офіси для безперебійної роботи у тому напрямку. І взагалі, потрібно її знайти вона ж наша, ну майже співробітниця і …,- зам’явся Максим.
• І …, - запитав з хитрою посмішкою Амін,- і тобі подобається, так друже?
• Так, друже, подобається, хоча вона в стосунках. Знайди її,- вимовив Максим.
• Ого, ти про неї стільки знаєш, що в стосунках навіть, звідкіля така обізнаність, стежив,- запитав з посмішкою Амін.
• У мене дивним чином опинився старенький Самсунг і там була її переписка з її чоловіком чи хлопцем, не зовсім зрозуміло з переписки,- відповів Максим.
• Яким таким дивним чином, друже я не помічав у тобі такого, ти точно стежив за нею, а точно, ти замовив викрадення того смартфона, так? – не вгавав Амін.
• Ай Амін, то не має значення наразі. Знайти її, це найголовніше на даний момент,- завершив розмову Максим.

Його охопило хвилювання, оскільки і відправлене ним повідомлення із смартфону її чоловіка було прочитане, але він не отримав на нього відповідь. Можливо він вліз не туди, де йому було потрібно і вона образилася на це. Можливо потрібно було більше детально пояснити, як той смартфон опинився у нього.  Можливо вона подумала, що він стежив за нею, що він в кінці – кінців якийсь маньяк. Можливо, щось сталося, раз вона не відповідає на повідомлення. Можливо у неї проблеми і немає кому допомогти. Звичайно завершення робіт по офісу це дуже важливо і має вплив на його життя, але її відсутність все ж значно більше хвилювала Максима, хоч би й через те, що вона зникла після написаного ним повідомлення.

Максим перебував на островах всього пару днів, а вже відчуває сум за Луцьком. Також, Максим почав ловити себе на думці, що кожна вільна хвилина у його думках заповнюється нею. Як тільки йому не потрібно говорити, мислити чи щось обдумати відразу виникає її образ і відчувається якась її незрима присутність поряд. Такого Максим не відчував і не переживав у житті. Із Кеті усе було по – іншому. В її друге пришестя у його життя, перебуваючи поряд із нею він відчував, що вона піде, що її не стане у його житті. Зникне як і з’явилася. Від таких думок він постійно відчував напруження і завжди готувався до найгіршого. Відчував тривогу. Болючу тривогу повторення втрати. І навіть у моменти їхньої близькості відчуття тривоги не покидало його. Ніби на піку голівудського трилера, де герой збирався вчинити щось непоправне.

Саме так і сталося у житті, як домислював і відчував Максим. Кеті зникла раптово і болісно.

Софія ж випромінювала тепло. Максим не розумів, чому вона така сумна тепер і чому на нього так резонує її теперішній стан і ще така недавня її переписка з її партнером.

У ньому зародилася мрія побачити її такою щасливою, як вона була на тому фото. Він переслав його собі. Роздрукував, поставив на робочий стіл у своїй кімнаті на мансарді. І більше того він відчував збудження коли дивився на нього. Для нього це було надто складно зрозуміти, як можна збуджуватися від фото, відчувати млість по тілу і віддалене бажання контакту із нею. Разом із тим Максим відчував, що ці його бажання, прочитані повідомлення у чужому телефоні соромили його і йому було дійсно не по собі від даної ситуації.

15

• Доброго дня, - промовив Амін і відразу перейшов на англійську.

У офісі лише директор міг спілкуватися англійською. Ніна швиденько, вихиляючи стегнами і стріляючи нафарбованими очима пройшла повз привабливого іноземця у намірі покликати директора. Амін лише по – індуські похитував головою.

Директор так - сяк зрозумів, що він шукає Софію, оскільки вона займається ремонтом їхнього офісу.

Директор не знав чим допомогти Аміну, але страшенно розлютився, що Ніна не займається тим ремонтом, а перекинула його Софії, яка досі вже не працює у них і відповідно відбирає його прибутки. Він злим поглядом посадив Ніну у стілець. Та ніби зменшилася в розмірах і втуплено дивилася у підлогу.

З офісу Амін вийшов ще більше розчарованим і ще у більшій безнадії.

Бригада повільно доробляла поставлені завдання Софією. Що далі робити вони не знали, вагалися продовжувати на свій розсуд, боялися напартачити і не хотіли брати на себе відповідальність. Попри те, що мали завершений кошторис, проект і усі необхідні ескізи декору. Незавершені роботи на даному етапі стримували подальші плани. Компанія, яка мала вести мережу і розбудовувати серверну була готова приступити до роботи будь якої миті. Простій забирав і кошти і час.

Все ж Амін вирішив розпочати роботи по мережі. А тоді, як знайдеться Софія, тоді це буде її проблемою, як заховати ті кабелі і дроти по усьому офісу.

Максим дзвонив пару разів на день і розпитував про стан робіт по офісу, також щоразу питав чи не знайшлася Софія. Проте якомога холодніше, щоб не демонструвати своє справжнє хвилювання Аміну.

• Якщо вона завтра не знайдеться, я певне приїду,- впевнено вимовив Максим.
• Знову ці «лавсторі»,- бурмотів невдоволений Амін.
• Не «лавсторі» Амін,- сердито вимовив Максим,- робота стоїть, тобі тяжко шукати її у Луцьку. Я тут майже усе закінчив. З Жераром усе добре пройшло. Краще було б, щоб ти сюди їхав, а я вже б завершував би формування офісу. До того ж, я місцевий, мені легше так знайти людину.