Частина 13

-- Ти чого губу відкопилила? -- ще не принесли основну страву, а Марк вже ледь ворочав язиком, -- Іди до мене, я скучив. Він обхопив талію жінки і грубо притиснув до себе.
-- То ти на радощах так нализався? -- Наталя скинула лапищу з талії і відсунулася від чоловіка.
-- Щось я не доганяю, мала, що не так? -- посоловілі очі з трудом фокусувалися на обличчі співрозмовниці. -- На дзвінки не відповідала, може, знайшла там когось?
-- Може, і знайшла,--огризнулася Наталя.
Вона навмисно провокувала Марка. Він дратував її своїм белькотінням. Виглядав огидно в розхристаний сорочці і неголений. Раніше вона не помічала, як гидко він цмокає губами, ковтаючи чергову порцію спиртного.
-- Ти що образилася? Ну не міг я поїхати, не міг. Дружина щойно народила, партнери тиснули. Треба було все розрулити. На Новий рік в Емірати махнемо. В мене там нове дільце накульовується, тож ніяких проблем. 
Марк прийнявся змітати картоплю фрі і нагетси. Наталя колупалася в тарілці з салатом. 
-- О, нова фішка? -- Марк тицьнув виделкою в Наталчину тарілку, -- типу роздільне харчування? 
Він голосно заіржав, задоволений власним жартом. Наталя подивилася на візерунок з помідорів та огірків. Вона і не помітила, що відсортувала овочі і розклала їх по краю.
-- Я хоч поїм нормально, -- не чекаючи відповіді вів далі Марк, -- моя геть схибилася на здоровій їжі. Їй, бач, не подобається, що я хроплю. Каже, мені треба худнути. Вдома тільки трава якась модна і качка на парі. От скажи, я хроплю? Ні. Бо я поруч з тобою не сплю.
Він знову загиготів, вливши в горлянку добрячу порцію брунатної рідини. 
Наталя не слухала його. Вже тиждень минув, як вони з Кариною повернулися. Дочка весь час пропадала в університеті або бігала на побачення до Юри. Наталю вже не дратував цей молодик. Вона більше не нервувалася, коли слухала розповіді про те, який він добрий, турботливий і ніжний. У нагороду за терпіння Карина познайомила їх. Юра виявився досить приємною людиною. Вихований, з почуттям гумору. А головне – як він дивився на Карину. Так ніби хотів захистити від усіх негараздів. Нехай хоча б вона буде щасливою. 
Наталя машинально смикала срібний медальйон на шиї. Марк подився мутними очима на прикрасу.
-    Не пам’ятаю, щоб я купував таку безцінь. 
-    На тобі світ клином не зійшовся. Це подарунок. 
Маркові очі люто блиснули. Він відкинувся на спинку дивана і вишкірився:
-    А ти часу не гаяла. Відпочинок пішов тобі на користь. Смілива стала? 
-- Ну досить! Мені набридло слухати твій п’яний бред. Ти для цього мене сюди привів? Я їду додому. 
Наталя рішуче підвелася, але тут же впала на диван, вдарившись об гострий кут стола.
-- Відпусти. Боляче,-- вона терла зап'ясток, намагаючись не дивитися в оскаженілі очі коханця.
-- Ти свої вибрики кидай, -- просичав Марк, -- забула звідки я тебе витягнув? Сиділа б своєму задрипинську, чужі дупи нюхала. А я з тебе людину зробив, світ показав. Мала засранка на мої гроші навчається. І все, що ти носиш, їси і п'єш - я тобі дав. Тож знай своє місце і не заривайся. Я терпіти не стану. А зараз пішла геть. Завтра чекай на мене. І щоб все по вищому розряду.
Марк грубо пхнув жінку в бік, так, що вона ледь не впала з дивана. Наталя підвелася і неспішно попрямувала до виходу. Ноги зрадливо тремтіли, але спину вона тримала рівно. Він не повинен бачити, що її це образило, тим паче, що їй страшно. Вже на вулиці вона притулилася спиною до стіни. Тремтячими руками дістала сигарету і закурила. Холодний осінній вітер шарпав тоненьку сукню. Вона забула в гардеробі пальто, але повернутися не могла себе змусити. Сама тільки думка, що вона натрапить йому на очі, була нестерпна.
 Нічого. Зараз поїде додому, заспокоїться, а завтра на свіжу голову вирішить, що робити далі. Те, що ніколи вже не буде, як раніше, очевидно. Бо вона цього не хоче.
Безперервний потік машин рухався проспектом. Куди їдуть ці люди? Безкінечне метушливе життя великого міста. Як раділа Наталя, коли стала його частиною. Добровільно вприснула отруту мегаполісу собі у кров. Намагалася випередити подруг, добігти до фінішу першою. Стежила за іншими, щоб бути не гірше. А що тепер? Вона долала шлях без кінця і без початку і має тепер мертву душу та оголені нерви, які ледь прикриті шкірою. Варто трохи зачепити -- вибухне сльозами і жахливим, нестерпним болем всередині.