Розділ 52

І ось коли всі демони розібрали свої значки починається найцікавіше,демони розходяться по величезному лісі з своєю групою і шукають артефакт для перемоги, ось і Елеонора покрокувала за своєю групою в кінці групи щоб краще роздивитись територію і не пропустити потрібний момент,

Дівчина спокійно йшла роздивляючись місцевість поки не почула тихий,ледь почутний шепіт,дівчина зупинилась прислухуючись до звуку і почула лише дивну фразу,яку спочатку не змогла навіть розшифрувати,але згодом їй це вдалося,вона тихо йшла за голосом,щоб краще розчути сказане та врешті решт вона зупинилась і оглянула місцевість це буде відкрита галявина гарно прикрашена і Нора побачила незрозумілу,доволі розмиту постать впереді себе.

Елеонора стояла мов вкопана поки у вухах звеніли єдині слова "ти нікому не потрібна,нікому,нікому,нікому". Ці слова,цей голос зводить дівчину з розуму,голос ставав голосніший,впевненіший,поки він не почав перетворюватись на крик у якому чітко відчувався гнів. 

Дівчина закричала від безвихідності і закрила руками вуха тільки щоб не чути більше це, вона закривши очі не могла поворухнутись поки набридливий голос продовжував кричати.

- Замовкни.замовкни,замовкни.-крикнула дівчина.Після відчула руки на своїх ліктях,відкривши очі вона побачила перед собою доволі стурбованого Мейсона.

- З тобою все добре?Чш спокійно це я, не переживай я нічого не зроблю поганого,що нашкодить тобі.Елеонора скажи,що сталось,чому на твоїх очах сльози?

- Я... я почула голос,вирішила піти на нього  і опинилась тут,побачила когось і вирішила підійти запитати чи все добре,але цей голос,а цей голос був настільки жахливий і голосний,що я не змогла його більше слухати.-швидко пробурмотіла дівчина.