Глава 39

— Не боїшся ходити по лісі наодинці. Вдруг тут буде маньяк.-шепотом  сказав Мейсн біля вуха дівчини. 
— Я можу самостійно себе захистити. Я не боюсь ніякого маньяка.-сказала Елеонора поки її серце неймовірно сильно билось. 
— Яка ж смілива у Сатани донька. Чим ще ти мене здивуєш?-спитав хлопець дивлячись в очі дівчини та оголяючи шию дівчини від волосся. 

— Навіщо мені тебе дивувати?-спитала дівчина чекаючи продовження його дій.

— Щоб я продовжив приносити тобі задоволення.-сказав хлопець не торкаючись дівчину.

   В очах дівчини бушувало задоволення,цікавість,ненависть одночасно і в цей момент дівчина зробила декілька кроків назад після чого сказала:

 — Ти мені не симпатицуєш, ти самозакоханий бовдур,який думає,що він для всіх король, але насправді ти не вартий королівства взагалі. Не думала,що в кулі теж бувають проблеми і вона помиляється. Тобі пощастило,що ти стоїш ще тут і завіряєш себе, що ти мені подобається і я буду дивувати тебе для того,щоб ти доторкнувся до мене, це чушь. Мені не потрібні твої дотики, мені не приємні твої дотики.-із злістю в очах сказала Елеонора після чого розвернувшись попрямувала до виходу з парку. 
 

  Хлопець нічого не робив, не доганяв її він просто стояв і дивився Елеонорі в слід поки на його обличчі була хитра ухмилка. 

    Елеонора із злістю підійшла до свого мотоциклу і сівши на нього засомнівалась у правильності своїх дій. Після чого вставши попрямувала знову в парк на ту саму галявину. І пройшовши хлопця лягла на землю дивлячись на зірки. 
 

— Я буду тут, я приїхала сюди для того,щоб відпочити і ти не зіпсуєш мені відпочинок, якщо тобі не подобається моя компанія то можеш іти в інше місце, а я залишусь тут і нікуди не піду.

— Яка ж ти вперта.-сказав хлопець повторивши дії дівчини і ляг на землю. - І що цікавого в зорях?

  — В них все цікаве. До того ж вони симпатичні і таємничі.-сказала дівчина тихим голос не відриваючись він неба. 

Елеонора здивувала хлопця і таким чином доказала,що вона його. Це саме його Мериель але з іншим ім‘ям та втраченою пам’яттю.