Глава 31

   Всі демони в цій залі замовкли і були чуті тільки звуки ударів,які наносив Сатана демону. В один момент на плечі Сатани спустилась чиясь ніжна рука повернувшись перед ним стояла Елеонора в золотій сукні,яка підкреслювала фігуру та короні з червоно-чорними каменями. 
 

   Побачивши доньку батько піднявшись обійняв Елеонору з радістю на душі,що вона жива і він не винен в її смерті. Сатана міцно обійняв доньку гладячи її оголені плечі. 

— Наша королева жива. Це наша королева.-крикнув хтось із демонів після чого всі почали прославляти королеву Елеонору. 
 

   На обличчі дівчини було здивування і радість. Їй не вірилось,що вона змошок пройти і вижити після ритуалу призначення. Сотні демонів помирали від нього,а вона пережила, але на душі залишились остатки болю. 
 

Після декількох хвилинного прославляння хтось сказав

— Зараз тільки потрібно взяти у руки нашої королеви кулю смерті після чого вписати нове демоничне ім‘я в цю книгу. 

— По традиції це потрібно робити через тиждень після ритуалу,для того, щоб думки королеви були очищені. Тому зараз королеві потрібно відпочити.-сказав Сатана відірвавшись від обіймів. 

   Ніхто із демонів не перечив слову Сатані,всі розуміли,що перечити йому не потрібно він уб’є будь кого за свою доньку. Після цього всі із залу зникли,залишились в залі лише Сатана і Елеонора. 

— З тобою все добре? Як ти себе почуваєш?-стурбовано спитав батько. 

— Зі мною все добре, але мені потрібно зараз відпочити. Я стомилась.-тихо відповіла на запитання батька Елеонора.

— Звісно,зараз перемістимось додому,прислуги наберуть ванну і відпочинеш. 
 

— Я хочу прогулятись трішки. Я пізніше повернусь додому. Мені.. мені потрібно побути наодинці.-сказала нібито обдумуючи все на світі дівчина. 
 

— Зіронька моя послухай мене, я знаю ті відчуття. 
Це боляче, переживати всі погані моменти важко, особливо бачити майбутнє життя, яке може бути після коронації. Ти побачила чиюсь смерть? 

— Я побачила землю на якій було неймовірна велика кількість трупів та крові і ці трупи були під моїми ногами. Я була в білій сукні,яка стала червоною від крові. Я не хочу нікого вбивати.-опустивши очі сказала дівчина. 
 

— Ти нікого не будеш убивати,не переживай біля тебе завжди буде охорона,якщо щось трапиться вони не дозволять нікому зробити тобі боляче. Не переймайся про це. Під час ритуалу не всі моменти правдиві особливо з майбутнього. 
 

— Зрозуміла, але я все одно хочу прогулятись. Я прийду пізніше,зі мною все буде добре.-сказала дівчина після чого почула одобрення батька і перемістившись в парк, дівчина лягла в своїй золотій сукні на землю і просто дивилась на зорі. 
 

  Вона була саме в тому парку де вперше побачила незнайомця,який зник. Елеонора думала про цей ритуал,точніше про події,які проносились в голові дівчини. Для неї було неймовірно боляче відчувати те відчуття,що вона нікому не потрібна,що її ніхто не бажає і єдине,що бажають інші так це її смерті.