Глава 43. Екскурсовод.

Радіо «Племінники і Ко» урочисто повідомляє, що можна більше не ходити до музеїв. Можна просто відправити туди мого чотирирічного племінника.

Щойно вислухала лекцію на півгодини про побачене (по телефону). Надаю стислий переказ:

- А зміюк і всіляких червів просто заспиртовують у маленьких банках. Вони у спиртовому розчині стають наче опудала, але на них є м’ясо. І вони так можуть зберігатися 12-15 років. А після того в один момент можуть зіпсуватися. Але до цього, тьотя, можна приходити і залюбки дивитися! 
Тьотя вже, практично, побігла. Їй хліба не треба, дай тільки подивитися за заспиртованих зміюк у пляшці.
- А бабуся сказала, що там є алігатор (опудало), а я дивлюся - це ніякий не алігатор, а звичайнісінький крокодил!!! 
Ось ви, чесно скажіть, відрізняєте крокодилів від аллігаторів? А він - так, і ще знає про каліфорнійського суслика.Треба спитати, чим він відрізняється від херсонського .
- Уявляєш, барсук такий чистий!
Тут я подумала, що опудало чисте, але ні.
- Він, колі випорижниться, все загрібає там землею чи пилюкою, чи золою, нічого не залишає! Така охайна тварина!!! (і то правда).
- А ще там є корабель, в якому можна ввімкнути світло!
- А ще я бачив кістку мамонта, але дуже маленьку, бо частина відламалася - мамонти вже жили дуже давно (мабуть, в його уяві практично так само давно, як його тітка).
- А ще там є бик-бодач! Вони всіх бодали і тому люди їх майже всіх вбили! (сувора доля).
- Я не бігав, розважливо роздивлявся кожну вітрину, я ж вже дорослий і розумію, що там не просто кістки та каміння.
- А ще там був віз з посагом. Посаг - це те що давали жінкам, коли вони виходили заміж. Бабуся не знала і не могла мені пояснити, а я їй все сам розповів!!!