Частина 6. Ніколь

Навіть не знаю, що морально складніше – терпіти знущання студентів з приводу моєї роботи, чи витримувати їхню підвищену увагу через мою появу в універі за ручку з Громовим. У будь-якому разі, центром уваги є моя персона, і це мене дещо пригнічує. Але  потужна підтримка в особі Нікіти, підбадьорює та вселяє надію, що невдовзі все стабілізується та владнається.  

  Мені трохи незвично так привселюдно афішувати   стосунки з найпопулярнішим хлопцем нашого універу. Тож, не зважаючи на те, що  я мрію про поцілунок із ним, все-таки сподіваюсь, що Нік не надумає цілувати мене тут, посеред людного коридору, в годину пік. І, на моє полегшення, рокер вирішує зжалитись над моїми розхитаними нервами та, посміхнувшись на прощання своєю найкрасивішою посмішкою, заправляє мені за вухо пасмо волосся, що вибилось з зачіски, та шепоче:

- Ще побачимось, крихітко, - ніжно торкається моєї щоки та йде, залишаючи мене і мою щоку палати від жару, викликаного його дотиком.

  Неспішно заходжу в лекторій, максимально відтягуючи момент, коли опинюсь поруч із подругами та змушена буду ділитись подробицями свого особистого життя. Та що поробиш? Більше не хочу мати від них таємниць. Тож глибоко видихаю, розправляю плечі та роблю крок назустріч неминучому.

  Поки розказую подругам продовження історії на тему «Чому ми з Костею вдавали, ніби зустрічаємося» і зізнаюся в тому, що давно нерівно дихаю до Нікіти, якийсь невідомий папараці надсилає в студентський чат свіженькі фоточки нашого сьогоднішнього рандеву з Ніком. Чат вибухає коментарями та обговореннями цієї  скандальної новини, а я уже втретє з початку навчального року стаю головною дієвою особою пліток. Такими темпами скоро складу конкуренцію самій Кім Кардашьян. Закатую очі та вимикаю звук сповіщень в телефоні, намагаючись сконцентруватись на навчанні.

  Зазвичай мені дуже цікаво на парах, але сьогодні вони тягнуться надзвичайно довго. Мій розум остаточно ступився місцем серцю, яке не стомлюється думати про Нікіту, пригадувати поцілунок із ним і те, як приємно сьогодні було тримати його за руку та відчувати тепло його тіла. Я вже не можу дочекатися нової зустрічі, але на перервах ми не пересікаємося. Натомість Нік присилає мені повідомлення: «Крихітко, вибач, сьогодні не вийде зустрітися. З’явилися непередбачувані справи». Я дуже засмучуюся, і навіть не знаю, що відповісти. Що це за справи такі, що ми не можемо зустрітись навіть під час перерви? Може після нових обговорень в чаті, він мене ігнорує? До болю закушую нижню губу і набираю відповідь: «Зрозуміло. Гарного тобі дня». Нікіта нічого не відповідає, хоча біля відправленого мною  повідомлення з’являються галочки, що його прочитали. Настрій трохи псується, а замість метеликів в животі, з’являються таракани в голові, які розповзаються по найтемнішим куточкам свідомості, вишукуючи там меланхолічні думки та витягаючи їх на світ божий.

  Тим часом Катя з Маріною також ведуть з кимось активну переписку і зовсім не помічають разючу зміну мого настрою. Що ж, може, воно й на краще. Не треба буде нічого їм пояснювати. Краще наберу Костю. Дзвоню йому, але друг збиває дзвінок, а тоді надсилає повідомлення: «Нікусю, пробач, не можу говорити. Пізніше наберу». «В тебе все гаразд? Я хотіла з тобою побачитися сьогодні», - пишу йому я. Але відповіді не отримую. Клас! Вони що, змовилися?! Збираюсь сховати злощасний телефон в сумку, але він вібрує в моїй руці, висвічуючи на екрані повідомлення від Маїй: «Як справи? Які в тебе плани після пар?». Радіючи, що хоч хтось прагне сьогодні зі мною поспілкуватись, відповідаю: «Планів ніяких. Є пропозиції?»

«Хочу пройтися по магазинам. Потрібні твої поради. Поможеш?»

«Авжеж», - відписую я. – «Тільки попереджу тьоть Олю».

«Ага, скажи, що повернешся ввечері. Я дуже скучила! І дуже чекаю на свіжі новини з перших вуст моєї мегапопулярної подруги!»

  Сміюся з останнього повідомлення. Епітет «скандальна» мені пасував би краще. Втім, яка різниця? Головне, що моя краща подруга хоче зі мною зустрітись.

  По закінченню лекцій ми з Майєю їдемо до найближчого торгового центру. Подруга хоче придбати деякі обновки для походів в «Індіго», адже вона планує частенько там бувати. Та спершу ми заходимо в кафе, де за чашкою кави я розповідаю Майї подробиці того, чим закінчився мій день народження та що трапилося в автобусі після того, як подруга повідомила, що я подобаюся Нікіті. І хоч я ділюся приємними спогадами, на серці стає якось кепсько.

- Не розумію, він так чекав, коли я повернусь. І тут, бац,  якісь непередбачувані справи, - сумно зітхаю, дивлячись в свою чашку з кавою.

- Тю, ти шо Громова не знаєш? Не переймайся, - заспокоює Майя. – Весь універ тільки про вас й гуде. Невже ти думаєш, шо він міг відморозитись після всього?

- Не знаю, - знизую плечима. – Я взагалі, поки не впевнена в статусі наших стосунків, хоча він й назвав мене своєю дівчиною….

- Ой, я тебе прошу. Все ясніше ясного! Чи, може, тобі потрібне письмове підтвердження статусу його дівчини? – сміється Майя.

- Просто я хвилююся. Нік і Костя сьогодні відморозились. Може, в них якісь проблеми?

- Давай, я трохи пізніше подзвоню Тьомі і спитаю, чи він шось знає. Окей?

- Окей, - киваю у відповідь.

- А поки допивай свою каву і камон шаритись по магазинах! Не хочу стирчати тут до ночі.