Глава 1. Ліза

Аромат свіжомеленої кави та кориці огортає затишну кав'ярню, але я майже не відчуваю його. Мої пальці легенько тремтять, перебираючи на дерев'яному столику зразки весільних запрошень. Тиснення золотом, шовкові стрічки, оксамитовий картон... Усе це має виглядати ідеально, адже весілля з Назаром Березовським — подія, про яку вже місяць шепочеться все місто.

— Лізо, ти занадто серйозна! Це ж запрошення на твоє весілля, а не вирок суду, — Марта спирається підборіддям на долоню й грайливо всміхається, відпиваючи капучино. — Дивись, ось це із сургучевою печаткою — просто казка. Дуже в стилі вашої «ідеальної пари».

— Я просто хочу, щоб усе пройшло бездоганно, — тихо відповідаю я, намагаючись посміхнутися у відповідь.

Усе й справді має бути бездоганно. Назар — чоловік, про якого можна тільки мріяти: надійний, стриманий, турботливий. З ним затишно й спокійно. З ним немає місця божевільним бурям, і це саме те, чого я так прагнула останні роки.

Дзвіночок над вхідними дверима кав'ярні ніжно дзеленчить, і в зал заходить Назар. Як завжди, бездоганний: темно-синій костюм, ідеально вигладжена сорочка, спокійний і впевнений погляд. Побачивши мене, його обличчя пом'якшується. Він підходить до нашого столика, кладе долоню мені на плече й легенько торкається губами моєї щоки.

— Привіт, дівчата. Не заважаю? — його голос звучить м'яко й тепло.

— Привіт, наречений! — Марта підмигує йому. — Я якраз переконую Лізу, що золоте тиснення — це саме те.

— Я довіряю вашому смаку, — посміхається Назар і переводить погляд на мене. — Лізо, нам час їхати. Батьки чекають на вечерю. Ти готова?

— Так, звісно, — я швидко збираю картки назад у конверт, прощаюся з Мартою, і ми виходимо на вулицю.

Прохолодне вечірнє повітря трохи освіжає. Назар відчиняє переді мною двері свого позашляховика, чекає, поки я сяду, і тільки потім обходить авто й сідає за кермо. Двигун тихо буркоче, коли ми плавно рушаємо у вечірній потік машин.

— Вибач, що я останніми днями такий засмиканий, — каже Назар, не відриваючи очей від дороги. Він бере мою долоню й переплітає свої пальці з моїми. Його шкіра тепла, але цей жест чомусь сприймається мною швидше як звичний ритуал, аніж як пристрасть. — Новий бізнес-проєкт забирає всі сили. Батько хоче, щоб я повністю перебрав на себе управління до нашого весілля.

— Я розумію, Назаре. Усе гаразд, — лагідно кажу я.

— До речі, у мене для тебе сюрприз, — у його голосі з'являються теплі, щирі нотки. — Сім'я нарешті буде в повному складі. Мій старший брат... пам'ятаєш, я розповідав? Дем'ян. Він нарешті повернувся з цієї своєї нескінченної закордонної експедиції. Прилетів кілька годин тому.

Це ім'я — Дем'ян — на мить коле десь глибоко під ребрами. Немов тиха, забута струна раптом озивається фантомним болем. У моїй пам'яті на секунду спалахує силует із мого минулого... Але я одразу ж відганяю цей спогад. Скільки Дем'янів у світі? Це просто ім'я. Звичайний збіг. Брат Назара — спадкоємець великого бізнесу, фотограф, який працює під псевдонімом і роками мандрує за кордоном. А мій Дем'ян був просто божевільним романтиком без минулого й майбутнього, який три роки тому розбив моє серце.

— Ого, — м'яко посміхаюся я, вгамовуючи раптовий легкий стиск у грудях. — Ти ж казав, що його важко застати вдома.

— Це правда, він у нас вічний мандрівник, його вдома не впіймаєш, — сміється Назар. — Але на моє весілля все ж зволив приїхати. Ти ж ще з ним не знайома, правда? Буде чудова нагода відзначити це за вечерею.

— Звісно, я з радістю познайомлюся, — цілком спокійно відповідаю я й міцніше стискаю теплу долоню Назара, відчуваючи вдячність за його надійність.

Автомобіль повертає у високі ковані ворота й зупиняється на доглянутій алеї біля розкішного маєтку Березовських. Будинок сяє теплими вогнями вікон.

Назар виходить із машини, обходить її, відчиняє мої двері й подає мені руку. Я всміхаюся йому, виходжу на свіже повітря й впевнено піднімаюся з ним широкими мармуровими сходами. Я почуваюся спокійно, під захистом чоловіка, який скоро стане моїм чоловіком.

— Ходи, вони вже у вітальні, — Назар цілує мене в скроню й відчиняє важкі дубові двері.

У передпокої лунають звуки класичної музики та тихий тріскіт дров. Назар веде мене за руку через просторий хол.

Ми входимо у високу, залиту м'яким світлом кімнату. Біля великого каміна, спиною до нас, стоїть високий, широкоплечий чоловік у темно-сірому піджаку. У його руці келих із темним бурштиновим напоєм, а в поставі відчувається дика, нескорена грація.

— Дем'яне! — голосно й радісно гукає Назар. — Ми приїхали! Познайомся, це Ліза — моя наречена.

Чоловік біля каміна повільно повертається.

І в цю саму секунду мій світ розлітається на мільйони кривавих уламків.

Пальці Назара стискають мою долоню, але я більше не відчуваю його тепла. Моє серце зупиняється. Повітря з гуркотом виривається з легенів, бо переді мною стоїть він.

Така знайома, небезпечна напівпосмішка. Різкі, виточені риси обличчя. І ці темні, проникливі очі, які колись спалили мою душу дотла, а потім покинули мене помирати в руїнах нашого кохання.

Це не збіг. Це не просто інший чоловік із таким самим ім'ям.

Це той самий Дем'ян. Чоловік, якого я кохала більше за життя. Чоловік, чиє ім'я я намагалася випалити зі своєї пам'яті.

Його погляд повільно ковзає по моєму обличчю, опускається до нашої з Назаром переплетеної долоні, і в темних зіницях спалахує пекельний, нищівний вогонь.

Легені стискає судома. Земля під ногами перетворюється на прірву.

Я виходжу заміж за його рідного брата... і він щойно дізнався про це.

Ласкаво прошу на сторінки нової історії кохання. Буде дуже емоційно, насичено та цікаво! 

Оновлення щоденно О 19:00. Додавайте книгу в бібліотеку, щоб не загубити її та поставте сердечко, як знак того, що вам цікаво. Якщо ви вперше на Букнет, обов'язково зареєструйтеся. Це безкоштовно і безпечно, та дозволить вам мати власну електронну бібліотеку. Щоб отримувати новини про знижки та акції, підпишіться на мою сторінку. Буду дуже вдячною вам і за залишений коментар до книги.