7

— Кріс! — чується знайомий голос у натовпі.

Повернувши голову у напрямку, звідки лунає звук мого власного імені, я бачу Тайлер.
Хлопець підняв руку, вітально махаючи та намагається пройти крізь натовп ближче до місця, де я стою в оточенні хлопців.

— Привіт, — роблю крок до нього й відразу зупиняюся. Майк хапає у полон моє зап'ястя і його пальці міцно стискають мою руку не даючи зробити новий крок.

Підіймаю на нього здивований погляд.

— Далеко зібралася? — його байдужий тон, пронизує до мурах. За мить настрій хлопця змінився у протилежному напрямку, немає й сліду від колишнього спокою та ледве помітної усмішки після кімнати жаху.

Мій настрій також спустився до самого дна. Стрімкий вихор небажаних питань у голові не зупиняється. Я намагаюся відключитися від нього, та спробувати не думати й насолоджуватися моментом, але десь залишився неприємний осад... а зустріч з Тайлером як ковток свіжого повітря. Крім того, у мене є розмова до нього.

— Я привітаюсь з Тайлером та повернуся до тебе. — Оголосив це намагаюсь відтягнути руки.

— Я б не хотів цього, — холодно відповідає Майкл.

— Ти не можеш мене прив'язати до себе! Що відбувається?

— Можу, — каже без краплі іронії, ігноруючи друге питання.

— Я просто привітаюся з ним. Тайлер і я погодився зустрітися декілька днів назад. Перед тим як ми... — Я замовкаю, тому що натикаюся на уважний погляд Алекса.

Ігнорувати свого брата, як я хотіла раніше не виходить. Його увага концентрується на нас з Майклом. Алекс мовчки натякає, що вдома я не зможу уникнути серйозної розмови. У цей час він просто готується до неї, накопичуючи питання-скарги.

— Що? Ми з тобою, що? — небезпечні вогні промайнули в очах Майка. Вони не передбачали нічого доброго. Врешті-решт, він не має права прив'язувати мене до себе. Я просто хочу сказати Тайлеру — «привіт» та розвіяти його надію, що між нами щось може бути. А поведінка Майк лише погіршує ситуацію, пробуджуючи в мені безглузду стійкість яку я ніколи не вміла контролювати.

— Привіт! Чесно кажучи, я не сподівався побачити тебе! — Тайлер випромінює відмінний настрій, повністю ігноруючи присутність Майка, Алекса та Ендрю. Як ніби, він мав певний імунітет, якого мені зараз дуже не вистачає. Реакція Майка пригнічує мене, примушує відчувати себе поганим дівчиськом, але наміри мої прозорі.

Але мій настрій змінюється за мить, що я просто не в змозі стримати його. Або з гніву, або щось інше, але мені стає незручно у своєму тілі.

Погляд Майка пробиває до кістки, пригнічує. Мені хочеться закричати йому в обличчя: Майкл Торс! Досить ревнувати мене на пустому місці! Всі мої думки зайняті тобою! Ти не бачиш цього? В моїх думках тільки ти!

Звичайно я цього не роблю, і коли Тайлер починає говорити знову, я чіпляюся за його слова як за рятувальне коло, намагаючись виплутатися з безглуздої ситуації в яку я себе загнала, але висновок виходить зовсім не таким яким мені хочеться.

— Кріс, ти не хочеш піти зі мною на колесо огляду?

— Так, з задоволенням! — кричу з великим ентузіазмом, моя поведінка ставить крапку остаточно розставляє усе на свої місця, але це тільки на думку Майка.

Я відчуваю як на моєму зап'ясті, відсутність його пальців. Майк ховає руки у кишенях шортів та штовхаючи в плече Тайлера, розчиняється у натовпі.

Між нами знову пролягає величезна прірва, яку я викопала власними руками. Але я не бачу нічого поганого у своїй поведінці. Я не збираюся нікого зраджувати, навпаки, я хочу, щоб Тайлер не тішив себе надією, що ми зможемо зустрічатися, але як я це скажу у голос коли поруч був Майк та Алекс зі своїм скануючим поглядом.

***
— Все ж, Майкл Торрес?

Розглядаючи, як під моїми ногами, що бовтаються, парк атракціонів стає зовсім крихітним, а люди, що гуляють по ньому, схожі на мурах, я не відразу розумію, що це питання адресоване мені.

— Що? — хмурячи брови, повертаюся до Тайлера.

— Я кажу: ти обрала Тореса? Бачив вас удвох сьогодні. Ви не були схожі на друзів.

— Чому це?

Закидаю вудку бажаючи дізнатися, як насправді ми виглядаємо з Майком збоку. Хоча це, напевно, моя цікавість не до чого. Навряд Майк колись знову подивиться на мене або заговорить як раніше…

— З багатьох причин, — відгукується Тайлер, перебиваючи потік нескінченних думок у моїй голові.

Як і раніше, всі мої думки зайняті Майком і я досі не зізналася Тайлеру в тому, навіщо потяглася з ним на це чортове колесо огляду.

— Наприклад? — остаточно зосереджую свою увагу на хлопці. Даю зрозуміти, що йому не втекти від відповіді та розмови на цю тему.

Сам винен. Його ніхто за язик не тягнув. Я ще не розумію, що пошкодую про цю розмову.
Напевно, я все-таки з лишком сьорбнула безумства Майкла Тореса, тому що поводжуся не зовсім розумно.

— Наприклад, — Тайлер підтискає губи, — взяти хоча б те, що Майк дикун, який живе у своєму світі підпускаючи до себе лише обраних. Наприклад, ми з ним ходимо на англійську літературу, математику та історію мистецтв, але навряд чи він мене згадає. По-третє, ти перша дівчина з кимсь його помітили та кого він тримав за руку.

Мені чомусь хочеться виправдати Майка. Сказати що він зовсім не такий, який здається на перший погляд. Він може бути іншим. Наодинці зі мною він зовсім інший.

— Тайлер, — вирішую почати те, навіщо погодилася сюди йди, зруйнувавши наші хиткі стосунки з Майком. — Ми більше не можемо бачитись. Ти правий. Я обрала Майкла.

— Ти пожалкуєш про це! — заявляє без уповільнення. — Кажу тобі як небайдужий... спостерігач. Майкл Торрес не створений для стосунків.

— Я сама розберуся, гаразд? Можливо, я теж не створена для стосунків. Можливо я гірше за Майкла. Звідки тобі знати?

— Я говорю те, що бачу! Мені добре зрозуміло чому Майк вчепився в тебе клешнями. Просто запам'ятай мої слова: його маніпуляції доведуть тебе до краю.

— Про що ти говориш?

— Я говорю тобі, що ти даремно підпускаєш його до себе розчиняючись у ньому. Я спостерігав сьогодні за вами й бачив, як ти дивишся на нього. Одного разу він скористається твоїми почуттями проти тебе.