Липень

Кілька тижнів я не бачила Майка. Буквально на наступний ранок після нашого поцілунку він кудись зник.

Алекс навідріз відмовлявся говорити зі мною на цю тему, тільки попередив, що його друг — не такий, як усі. Він інший. До нього не треба чіплятися. Мій вчинок біля басейну був нерозумним. Брат наполіг, щоб у майбутньому я стримувала свої емоційні пориви та вела себе скромніше. Майк не вміє керувати гнівом та братові, було дуже складно змусити друга не калічити Дена.

Весь його монолог я пропустила повз вуха, крім останніх слів. Майк хотів заступитися за мене?

І ще в одному Майк мав рацію. Тепер, коли я заходила до себе у кімнату, я щоразу відчувала його гарячі долоні у себе під футболкою. Він зміг переписати спогади.

— Сьогодні у Дрю вечірка, підеш? Ау! Кріс?! — Кім перевертає мою увагу, махаючи перед очима руками.

Я озирнулася по сторонам та виявилася, що всі вже поснідали й пішли у своїх справах. За столом ми з Камі залишилися вдвох.

— Ні! — негативно махаю головою та прибираю тарілку.

— А якщо я скажу, що там буде Ма-а-айк? — загадково посміхається вона.

Від його ім’я на шкірі починають з’являтися мурахи. 

— Він повернувся?! — несподівано різко запитую я.

— Так, ще вчора ввечері. — Відвернулася до телефону.

Швидше за все для Майка той поцілунок нічого не означав, та й мною керувала помста та адреналін.  Але ці відчуття ніби ти падаєш у прірву де нема чим дихати накривають мене щоразу, коли я згадую про  зеленоокого хлопця з татуюванням «entro» під лівим ребром. До речі у перекладі з італійської, означає «всередині». Я вже дізналася. 

Насправді мені дуже цікаво що в середині у цього таємничого хлопця? Це тату йому підходить.

Стосовно мене, всередині, від нього у мене буря, а зовні я тримаюся більш-менш упевнено. Мені так здається. Це справжнє божевілля.

— Ну так що? — не відриваючись від телефону, питає сестра.

— Я подумаю!

Вона повільно підняла на мене погляд та примружилася.

— Здається, ти вже вирішила! — на фоні її голосу знов лунає звук оповіщення.

— Хто тобі пише?

Вона застережливо дивиться на всі боки та підсовує до мене стілець. Нахиляється дуже близько:

— Якщо ти пообіцяєш зберегти це в секреті, я розповім!

Я кивнула.

— Вже кілька днів я спілкуюся з одним чоловіком.

— З хлопцем, ти хотіла сказати? — перебила її.

— Ні люба, саме з чоловіком! Я зареєструвалося у додатку знайомств і трохи підправила рік народження. Так ми з ним й познайомились,  — заново озирнувшись, продовжила вона, — Мет такий уважний. Ми спілкуємося декілька днів, а ніби знайомі усе життя. 

— Я боюсь таких додатків. Чому ти не можеш знайти собі хлопця у реальному житті? 

Дівчина зам'ялася:

— Ти бачила які вони усі тупі? Наші ровесники не підходять для нормальних стосунків! — відсувається назад. — Я більше не буду тобі нічого розповідати!

— Ти ж розумієш, що це небезпечно! Ти спілкуєшся з незнайомою людиною, та й ще і не бачиш його! Хто тебе взагалі на це підбив?

— По-перше, — вона піднялася вказівний палець вгору,— це листування ні до чого серйозного не приведе. Не хвилюйся ти так. По-друге – Ешлі! Це вона порекомендувала мені цей додаток.

— Що? — я закашлялась. — Та Ешлі, яка кілька тижнів тому зруйнувала мої стосунки? Ти у своєму розумі, Кім?!

— Ти мене не відмовиш, я вже все вирішила. Я буду продовжувати з ним листування. Мені він подобається. 

— Скільки ти  його знаєш?

— Дев'яносто шість годин. Я тобі більше скажу. Я навіть погодилась на зустріч. 

— Ти дурна? — не можу більше стримувати емоції. —  За чотири доби неможливо впізнати людину! Тим паче погоджуватись з ним на зустріч.

— Ну так й познайомлюсь з ним. Я придурків за кілометр розпізнаю. Не хвилюйся за мене. — Махнула рукою, — У ці вихідні все станеться!

— Що станеться у ці вихідні? — до кімнати заходить Шейла, мама Кім.

— А-а-а... це… — Кім швидко виходить з додатка.

— На суботу нічого не плануйте, до нас на вечерю прийдуть містер та місис Даві, — продовжила жінка проходячи повз нас, — братові передайте.

— Хто це?  — нахиляюсь до Кім, поки та щось набирає на телефоні.

— Батьки Майка! — кинула на мене швидкий погляд та знов уткнулася в телефон.

— Він француз?  — дивуюсь. Вмить забуваю про безглуздий вчинок сестри. — Це ніби французьке прізвище.

— Ні, він американець. Його вітчим француз.

— Його батьки розлученні?

— Так, але Майк був вже повнолітній, йому дозволили залишити батькове прізвище. Він так лишився Майкл Торрес. Батьки його давно не живуть разом, але розлучилися лише у цьому році.

Я нічого не відповіла, мені одразу згадався чоловік на сходах, який зустрів нас після «вогнища» першого дня. Мені якось одразу не сподобався той тип.

А Майк? Напевно він гостював у батька усі ці дні. 

Не довго вагаючись, я все ж таки вирішила піти на вечірку до Дрю. Все тому, що я дуже хотіла побачити Майка. 

Збираючись, мимоволі я помітила що, занадто чепурюсь: завила волосся, випрасувала сукню, нафарбувала вії та зробила акцент на губах: нафарбувавши їх темно-вишневою помадою.

— Ти якось по-іншому виглядаєш? — вимовив Алекс коли я сіла на заднє сидіння їхнього позашляховика.

— Гірше? 

— По-іншому.

— Це такий комплімент? — нервово усміхаюсь. Здається я погарячкувала вибравши саме таким сьогоднішній образ.

— Звичайно по-іншому, — промовила сестра, — Вона така гарненька, тому що хоче сподобатися Майку! 

— Справді? — здивованим поглядом пройшовся по мені Алекс.

— Ні! Не слухай цю божевільну! — фиркнула я та відвернулася вбік. Мені було що відповісти, але я боялась наговорити зайвого. Кім довірила мені таємницю, я не хочу використовувати цю таємницю як зброю. Сподіваюсь Алекс не сприйняв серйозно слова сестри.

…

Хазяїна вечірки було чутно за кілька будинків.  Темношкірий хлопець, на ім'я Дрю стояв на сходинках батьківського особняка щось вигукуючи. Обіймався майже с кожним, хто прибув на його вечірку.