Перший день весни

©, Лореін Владислава, 2020
Дихай... без мене
 

***

Чим міцніше кохання, тим безжальніше розбивається серце...

*** 

До зустрічі з тобою, я не знала, що таке всепоглинаюча пристрасть. Це нестримний потяг, який руйнує все на своєму шляху, залишаючи тільки нас двох на цілий світ. А нам ніхто більше і не потрібний - ми одне в одному знаходимо забуття і вічність.
Назавжди твоя Л. (Ліна і любов в одному обличчі)

   Стукіт височезних підборів болем відкликався в серці та гучним відлунням розносився свідомістю. Кожний крок наближав мене до нового життя. Життя, в якому йому більше ніколи не знайдеться місця. Вже навчаюсь дихати без нього.

   Сьогодні новий початок! Новий розділ цієї книги з жанру любовної драми.

   Найвідоміший диско клуб міста. Гучна музика. Алкоголь. Незнайомі люди навколо. І цей погляд... Очі, які навіть через весь зал вміють зазирати глибоко в душу, ворушачи спогади.

   Ні, я позбудусь цієї мани! Відчайдушно трусонула головою, жадібно поглинаючи чергову порцію коктейлю. Біль помалу вщухає, з кожним новим ковтком... Ще трохи й сліду не залишиться. Хоча?..

   Знову глянула крізь танцюючу юрбу. Він безцеремонно усадовив якусь худорляву білявку на руки. Ні, не так! Вона його буквально осідлала, а нахаба лиш насолоджується цим.

   Хотілось підійти й відігнати її, адже колись він був моїм. Ці руки, губи й серце повністю належали мені. Це було моє місце! Але... більше ні. Мовчки розвертаюсь, ще за однією порцією «ліків» для забуття - біль все ще залишається десь там в глибині, його неодмінно треба вбити.

   Повертаюсь на танцмайданчик, розпалюючи його нестримними, розкутими танцями, навіть не хвилюючись за те, наскільки високо при цьому задирається занадто коротка сукня, а її тоненькі бретельки ледве витримують шалений натиск - так і прагнуть обірватись. Байдуже! Здоровий глузд більше не зі мною.

   Ззаду палко обіймають чиїсь руки, пожадливо обслідують. Як все знайомо… Обертаюсь і... розчарування - не він. Інший з пристрастю дивиться в очі, а я їх просто заплющую, продовжуючи спокусливі танці в такт музиці, та уявляю на цьому місці того, кого ніяк не можу вигнати з голови. Хто безпощадно розтоптав мене. Ефектно увійшов в душу, та вийшовши зруйнував вщент, безжально вбивши кохання.

   Не цікаво знати ім’я незнайомця. Він стане першим у списку "випадкових". Забуватиму й мститимусь. Так само як мститься він, тримаючи на руках нову пасію.

   Злість свіжою хвилею почала дратувати затуманений мозок. Розплющивши очі, сміливо зиркаю на нового "коханого" та спокусливо притягую до себе за комір сорочки цілуючи. Знову міцно стулила повіки, прикликаючи на допомогу уяву. Відпустила його, глянувши в глибину залу через плече. Він те ж саме робить з тією дівицею.

   До біса це вічне кохання! До біса мрії! Все фальш!

   - Через п’ять хвилин чекаю тебе на вулиці за клубом, – промовила беземоційно не дивлячись на нього, поїдаючи очима того, хто призвів до такої ситуації.

   Не можна передумати. Вже майже байдуже, що він з нею робить і куди несподівано повів. Хоча й так знаю куди й для чого… І це "байдуже" перетворюється на новий біль, туманячи свідомість.

   Повертаюсь за наступною порцією «бальзаму для душі», після якого ноги ледве несуть до виходу. Захоплюю куртку — на вулиці прохолодно, хоч від недавнього снігу вже й сліду не залишилось. Лиш накинула її на плечі, застебнути однаково не змогла.

   Морозне повітря вдарило в обличчя, обпікаючи відчаєм. Звертаю за клуб. Суцільна темрява, нічого не видно. Опираючись на стіну, поволі пробираюсь далі, не хочу щоб нас з новим «коханим» хтось перервав.

   Чую кроки зовсім поруч та одразу відчуваю на плечах руки. В наступну мить вже притиснута до стіни. Обличчя не розгледіти в темряві. А навіщо? Байдуже. Одразу перейшов до справи, без будь-яких зволікань та заминок. Заплющила очі, уявляючи на цьому місці зовсім іншого. Не бажала повертатись в реальність, упиваючись вигаданою ілюзією, тішачись фантазіями.

   В якійсь мірі все було навіть цікаво. Новий досвід - стосунки без зобов'язань, та майже нічого не сприймала. Абсолютна байдужість і тріумф від розуміння того, що вчинила так само. Може і йому настільки боляче стане від усвідомлення цього. Хоча навряд чи.

   П’яні думки переплутали все. Стала губитись в приглушених відчуттях. Ніколи так не поводилась. І подумати не могла.

   Глибокий вдих. В першу чергу зраджую свою душу. Байдуже! Вже вбита - ним знищена, а мертвим однаково, бо вони не відчувають ні болю, ні страждань.

   Все несподівано закінчилось, аж занадто швидко, хоча це й на краще.  Нарешті стала вільною від нього. Ліки від болю. Переборю залежність, відірву його від власної свідомості.

   - Дякую, – пролепетала неслухняним язиком в спину сьогоднішньому «коханому». Він навіть не зупинився і невиразний силует повністю злився з темрявою. Отримавши своє швидко йшов з мого життя. Так навіть ліпше. Пріоритети розставлені. Кохання не існує. Вірність – ніщо. Сльози для слабких! Відсьогодні живу лиш в своє задоволення.

   Шалена історія Ліни та Сема закінчилась. Я більше не його… Зняла з себе ці окови, нещадно відірвавши від серця. Тепер нарізно навіки. Шляху назад немає. Саме в цьому клубі все почалось осінню, тут і закінчилось - в перший день весни... В день, коли ми мали стати родиною. А він виявився не тим... Не єдиним.