Глава 6

На другу пару я йшла як в тумані. Що це було? Чому відразу двійку поставили? Я хотіла запитати у викладачки, але та втекла після закінчення лекції. Адже можна ж було якось пояснити, як тієї магією користуватися, так ні! Вона мене просто викликала і тут же завалила. Хоча до цього навіть толком нічого не розповідала.

Теорія бойової магії виявилася нудною лекцією. Якісь графіки, розрахунки, перерахунки ... Я думала, у мене мозок згорнеться в трубочку, а рука відвалиться стільки записувати. Лекцію вів старенький сивий і худий мужичок, який обіцяв нам завтра на практиці показати, як використовувати всі ці записи в бою.

Тіло і живіт сильно горіли від болю. Я вже ерзала на місці, а в кінці пари зірвалася з кабінету, забувши про Бома.

Тільки вискочила в коридор, як натрапила на тих хлопців, які лякали мене заміжжям.

— А ми тебе чекали, — сказав той, що розмовляв вчора більше всіх.

— Хмиф, — гордовито пролунало від другого, який навіть не глянув на мене.

— Нагадую, ти є однією зі ста претенденток на роль нареченої принца Джерміналя. Але ти вже ганьбиш його ...

— Вам же сказали, що я проти заміжжя, — я спробувала пройти, але вони закрили мені прохід.

— Це не має значення. Ти вклонилася принцу, а тому він зійшов своєю милістю ощасливити таку простолюдинку як ти.

— Хмиф, — пролунало в підтвердження.

— А принц сам це не може сказати? — я схрестила руки на грудях, відчуваючи біль. — Або він німий?

— Так, він не твій. Але ти як його наречена повинна носити закритий одяг. Ніхто не повинен бачити твоє тіло ...

Так, а де тут плащі невидимки продаються? Причому бажано по знижці.

— А я не хочу бачити вас.

— А також зняти рожеві окуляри. Принцу не подобається рожевий. Щовечора ти повинна приходити до принца та бажати йому спокійної ночі, подавати чай, додаючи туди пару крапель спеціальних трав.

«Проносних і снодійних?» — хотіла запитати. Я, звичайно, незаймана, але вважаю краще бути без дракона.

— Леся! Ось ти де, — мене знайшов Бом, якого я була дуже рада бачити, а то мене тут мало не завербували в соті наречені. Ще б трохи бубнежу, і я б зазівалась від нудьги. — Ти не туди пішла! Аудиторія в іншій стороні ...

Він застиг на місці, а я себе відчула, ніби між двома ковбоями, які ось—ось вихоплять зброю і перестріляють одне одного.

— Проблеми, драконці? — запитав Бом, дружелюбно посміхнувшись, оголюючи зуби. Було відчуття, що він випустив ікла.

— Тільки від таких, як ти, — відповів драконець.

— Хмиф, — багатозначно позначив свою позицію принц.

Здається, від одного виду одного нареченої вони остовпіли.

— Ми позначили свою позицію щодо нареченої принца, — гордо продовжив драконец, а принц розвернувся і пішов по коридору. — Вічно ви — орки — лізете не в своє діло.

Ми подивилися їм услід. Хіба що ручками не помахали.

— Це жесть. Що вони до мене причепилися?

— А чого вони тебе взагалі нареченою вважають?

— Так сама не знаю, я сказала, що заміж не збираюся. Їм навіть наш куратор це сказав, а вони якісь дубоголові.

Бом задумався.

— Слухай, я не можу тебе постійно захищати. Мені ще з братами репетирувати треба. Просто знаю, що драконці від наречених так просто не відмовляються. Вони тебе ось прям сьогодні могли затягнути до себе і не випускати до кінця навчання. Я чув, бували такі випадки.

Я нервово сковтнула. Затягне дракон в печеру незайману і буде чекати, поки лицар її буде визволяти? Хоча в цьому випадку дракон сам скористається нагодою. Бррр.

 — Так, ми що—небудь придумаємо. До речі, ти вже вибрала, куди підеш після другого курсу?

— В сенсі?

— Ну, ким станеш, яку спеціалізацію вибереш? — Я поплескала віями. Моя його не розуміти. — Ось я шаманом хочу бути. Буду розвивати цей напрям. Там повітряна стихія в основному. Ще є чорнокнижники, маги загальної спеціалізації, некроманти, флористи. Цей факультет собі ельфи вибили.

Відьма—некромант? Було б весело. Так і представила, як буду одних проклинати, а потім піднімати. І все ж я сильно добра, щоб так робити. Трупи не мій профіль. І мама не схвалить.

Кабінет Максвелла Деуса виглядав красиво — темно—коричневі лаковані парти, на стелі — атлас зоряного неба, а на стінах — різні карти. І одна навіть схожа на карту Землі.

Лінуель вже зрозуміла, що ми будемо сидіти поруч, і сама відсунулася на лаві, звільняючи нам місця. Максвелл з'явився рівно о першій годині. У білій сорочці з засуканими рукавами і в чорних штанях. Він привітно всім посміхнувся, і на першій парті почулися стогони. Лінуель фиркнула, а я застигла, важко вдихаючи повітря — щось боляче стало.

— Здрастуйте, студенти. З вами ми встигли познайомитися ще вчора, — пролунав оксамитовий голос чоловіка. Він обвів поглядом аудиторію, трохи затримавши його на мені. Або так здалося, але я почервоніла і закрила очі, мало не схлипнувши. Під тканиною все розгорілося. Торкнулася живота, відчуваючи біль як від синяка. Це ж нічого страшного? Адже так?

— А навіщо нам взагалі потрібна історія? — почулося з задніх рядів. — Ми ж її в школі вивчали.

— Гарне питання. Історія йде обов'язковим предметом, але іспит все одно доведеться здати.

— Обов'язково ходити, — почулися з перших рядів захоплені жіночі голоси.

Ясно — вже з'явилися фанатки викладача. Не те, щоб він мені не сподобався — сподобався і ще як! Але на дівчину в рожевих окулярах тільки дракони звертають увагу.

До речі про принца. Якщо як його «наречена» я йому повинна носити чай, то що буде після весілля? Але те, що це не буде відрізнятися від мого життя з мамою — точно. Треба буде придумати, як позбутися принца—драконца.

— От скажіть, ви пам'ятаєте, навіщо існує палиці світла? — Максвелл злегка посміхнувся, дивлячись на задні ряди. — А між іншим саме ваш народ його створив.

— Ну як навіщо? Розбиває камені, що падають з неба, захищає міста. Про це навіть немовлята знають.