Nafachka

Я часто ловлю себе на думці, що не маю чіткої відповіді на це питання. Не тому, що вона складна. А тому, що вона постійно змінюється. Я — не професія. Не роль. Не ярлик із анкети. Я виконую багато функцій: працюю, заробляю, думаю, планую, витримую. Але це не дорівнює тому, ким я є. Це лише те, що я роблю, щоб залишатися в цьому світі. Мене намагалися вписати в категорії. Покоління. Очікування. Норми. Сказати, як “правильно” жити, кого любити, до чого прагнути. Але всередині я завжди відчувала спротив не правилам — а готовим відповідям. Я не шукаю великої місії. Я шукаю відповідність. Між собою і простором. Між думками і діями. Між тим, що відчуваю, і тим, що дозволяю собі визнавати. Я — процес. Не завершений образ. Не фінальна версія. Я змінююся, ускладнююся, відкидаю зайве, залишаю необхідне. І, можливо, це і є моя форма існування — не визначати себе раз і назавжди, а чесно проживати те, ким я є зараз. Без гучних слів. Без гарантій. Без потреби комусь щось доводити. І якщо відповідь на питання “хто я” постійно вислизає — значить, я ще жива.

В слід

І що ж ми можемо сказати після сьогоднішньої ночі та ранку про нашого сусіда, який заважає спати? Лише одне: хотілося б, щоб — і авторка пісні—та всі разом недо сусіди, узявшись за руки, вирушили слідом за «рускім

Вчора

Складно

Мабуть, складно бути десь за кордоном — вчити інші мови, жити в іншому ритмі й щодня слухати новини з рідної країни. Але тут — жити краще. Навіть під вибухи з часом починаєш спати спокійніше: уже знаєш, де близько, де

12.01.2026

Що таке життя?

Що таке життя Ми маленькі істоти всередині великого вулика. Живемо там, де нам виділено місце. Їмо те, на що вистачає. Навчаємося жити за правилами, нормами, очікуваннями. Підлаштовуємося. Адаптуємося. Називаємо це стабільністю. Але

24.12.2025