Фух

Ми живемо в складні часи.
І це вже навіть не звучить як кліше.

Коли вимикають світло, тиша стає гучнішою за новини.
І, якщо чесно, єдине, що мене по-справжньому відволікає в ці темні години — це питання.

Чому ми такі?
Чому світ знову і знову заходить у війни?
Чому, маючи розум, ми так часто діємо інстинктом?

Іноді мені здається, що людство десь пропустило одну ланку.
Можливо, еволюція зробила стрибок, але не завершила його.
Можливо, ми отримали мозок швидше, ніж отримали здатність ним відповідально користуватись.

І тоді війни — це не випадковість.
А побічний ефект.

А ще є інша думка.
Що ті, хто пропустив цю ланку, — не зникли.
Що вони досі “десь там”.
Спостерігають. Коригують.
І, можливо, іноді вирішують більше, ніж ми здогадуємось.

Ця книга народилась саме з цих нічних роздумів.
Не як втеча від реальності.
А як спроба подивитись на неї ширше.

Бо, можливо, питання не в тому, хто нас створив.
А в тому, чи готові ми взяти відповідальність за те, ким стали.

І якщо ми — побічний ефект,
то, можливо, настав час перестати поводитись як випадковість.