Лія Верес

Я — Лія Верес. Пишу про людей і все те, що з нами відбувається, коли життя раптом вирішує змінити сценарій без нашого дозволу. Мені подобаються історії про любов, але не обов’язково ту, де всі красиві, щасливі й зустрічають світанок на березі океану. Мені цікавіша любов, яка іноді забуває сказати «я тебе люблю», зате мовчки залишає чашку кави на столі. Та, що приходить із подряпинами, страхами, дурними рішеннями й багажем, який ніхто не просив брати в ручну поклажу. Пишу про самотність, близькість, родину, втрати, другі шанси і про той момент, коли нарешті розумієш: себе теж потрібно любити, а не тільки всіх навколо. У моїх історіях люди помиляються, бояться, сваряться, йдуть, повертаються, іноді роблять усе зовсім не так, як треба. Словом, поводяться як справжні люди. Я люблю, коли після прочитаної історії хочеться не просто поставити «вподобайку», а ще трохи посидіти в тиші, згадати когось, комусь написати… або, навпаки, нарешті не написати. Пишу про те, що болить. Про те, що смішить. І найбільше — про те, що допомагає нам залишатися людьми.

Чому ми так часто починаємо спочатку?

Я довго думала, чому ми так часто залишаємося там, де нам боляче. Чому боїмося піти, навіть коли давно розуміємо, що більше не щасливі. Чому мовчимо замість того, щоб сказати найважливіше. Чому тримаємося за людей, які

16.08.2026