Зоряна

У центрі історії — дівчинка-підліток, яку знаходять у нічному місті без пам’яті, без документів і без можливості пояснити, хто вона. Після небезпечного інциденту на вулиці її передають поліції, а згодом — у систему опіки та дитячий притулок. Вона не знає мови, говорить уривками незрозумілих звуків і поводиться так, ніби належить іншому світу. Згодом їй дають ім’я Зоряна.

Поступово дівчинка адаптується до людського середовища: через навчання, спілкування та прості побутові речі вона починає опановувати мову й знаходить перші соціальні зв’язки. Її переводять у тимчасову прийомну родину, де вона вперше відчуває стабільність і умовний “дім”, хоча спогади залишаються фрагментарними й тривожними.