У дідуся в прихожій висів великий годинник, який показував один і той же час, бо не працював. На питання онуків, які приїжджали до нього у гості, чому не працює годинник та чому він його не замінить на новий, дідусь завжди відповідав, що годинник працює та двічі на добу показує правильний час - саме той, на якому зупинилися стрілки. Але дідусь ніколи не відкривав таємниці, що в саме цей час, на який показували застиглі стрілки годинника, щось відбувалося поруч. Скляна поверхня становилася м'якою, через яку проходила рука, а потім затягувало усе тіло. Дідусь помер. Будинок разом з годинником залишився у спадок наймолодшій онуці, яка нещодавно вийшла заміж. І з цієї митті життя цих двох молодих людей змінилося назавжди. Вони опинилися поруч з годинником, коли настав час, який він показував