295
“"Порочне коло"”
Анотація до книги "Залежність. Занадто особисте "
Це могло б бути легкою новелою для тихих осінніх вечорів.
Але все розбилось об «Морфій» — розділ, що не залишить байдужим.
Ця історія не про кохання.
Вона — про виживання.
Про гнів, що гріє краще за ніжність.
Вона — жінка з травмою.
Не просить жалю і не вдає «сильну».
У неї є син, лють і голос гостріший за скальпель.
Вона не хоче надихати — лише говорити правду.
Він — легенда, ікона, символ епохи.
Та за холодним поглядом — чоловік зі шрамами.
Світ поклоняється й боїться його. Але не вона.
Вона єдина бачить його темряву. Бо й сама така.
Він не рятує її — бо й сам не врятований.
Їхній зв’язок — не казка.
Це одержимість.
Дотиком.
Словами.
Мовчанням.
Але все розбилось об «Морфій» — розділ, що не залишить байдужим.
Ця історія не про кохання.
Вона — про виживання.
Про гнів, що гріє краще за ніжність.
Вона — жінка з травмою.
Не просить жалю і не вдає «сильну».
У неї є син, лють і голос гостріший за скальпель.
Вона не хоче надихати — лише говорити правду.
Він — легенда, ікона, символ епохи.
Та за холодним поглядом — чоловік зі шрамами.
Світ поклоняється й боїться його. Але не вона.
Вона єдина бачить його темряву. Бо й сама така.
Він не рятує її — бо й сам не врятований.
Їхній зв’язок — не казка.
Це одержимість.
Дотиком.
Словами.
Мовчанням.
Зміст книги: 18 глав
Останнє оновлення: 11 дн. тому
49 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиУспіхів, натхнення і багато читачів
Щодо сцени, я розумію: чи це його потреба не відпускати, залишити хоча б на зайву хвилину біля себе — це страх. Тому я не бачу тут нічого жорстокого. Це природно, тим більше вона сама потім була не проти. Цими діями показано глибину страху.
Вона колись не витримає, бо неможливо в такому темпі весь час. І його теж можна зрозуміти, бо він переживає. Короче, як завжди, — качелі, за які я люблю цей роман.
Герої справді пробрали: двоє зранених людей із важким минулим і травмами. Між ними багато недовіри, але поступово вони знаходять спокій одне в одному. Відчутна напруга й хімія, темна, глибока атмосфера. Дочитала всі наявні глави й з нетерпінням чекаю продовження — дуже цікаво, куди заведе їхня історія.
3. Вражає наскільки героїня пройнялася ним. Як намагається пізнати його крізь призму думок інших і те що про нього відомо іншим. Ось ось він готовий відкрити більше ніж знають інші. Відкрити те, що можливо ховає сам від себе. Їй страшно, і вона чесна з собою. Але знається її тяжіння до нього сильніше за страхи....
Я не вмію так гарно описувати, та мене захоплюють ваші твори. Ви вмієте піднисти чітачам повну красу своїх творів. Супер, супер, супер.
Нарешті це сталося. Нарешті він сказав: «Я обираю її». За це можна випити.:)
2. Цікаво читати її думки про нього. Трохи тривожні, але водночас сповненні бажаним очікуванням. Ніби знає що прийде, але не знає коли. В них видається особливий спосіб спілкування і розуміння один одного, і справа не лише у книзі.
Анотація одразу знімає рожеві окуляри й чесно попереджає.
Особливо сильно працює акцент на «Морфії»... як на точці зламу, після якої стає зрозуміло: читачеві не дадуть комфорту.
Анотація інтригує й одразу задає тон, не заманює, а попереджає. І саме цим чіпляє та змушує хотіти відкрити книгу.
Світлана Фоя, Дякую, ❤️
Ох же як гостро! Всі обгортки здерто. Текст кольору металу. Тисяча відтінків. Здається, що героїня мені подобається. Її погляд на світ відгукується. Вона мов оголений нерв, прикритий оманливим одягом.
Світлана Фоя, 100 відтінків темряви ...дякую за коментар ❤️
Які сильні емоції. Цей початок твору, що не просить дозволу — він входить різко й залишається надовго.
У ньому немає прикрас, зате є чесність, від якої трохи боляче, але тепло. Особливо сильна жінка, з нереальною незламністю, з люттю, материнством і правом говорити без фільтрів. Це рідкісна сміливість.
Лія Оскар, Дякую❤️
Пролог одразу задає тон: слава тут не блищить, а ріже, кохання не лікує, а фіксує залежність, близькість не заспокоює, а тримає на межі. Особливо вражає динаміка між героями: він — символ для світу, але не для неї, вона — тил, дім, які не обіцяють порятунку. Фрази короткі, ритмічні, майже як удари серця. Емоції тут говорять гучніше за діалоги.
Лія Оскар, Дякую за такий точний розбір прологу ❤️
Інтригуючий початок, що не обіцяє порятунку, але гарантує глибину. Подобається цей чесний стиль і незламна героїня. Вже з прологу зрозуміло: буде боляче, тепло і дуже цікаво. Читаю!
Ріма Віа, Справді. Глибину вам гарантую ❤️❤️❤️
Дякую за коментар ❤️
Ну от, знову поколу, але цього разу він розуміє, що так не можна, що радує, і щось мені підказує, що вони один одного ранитимуть ще не раз і будуть падати разом.
Олена Мисак, Це його порочне коло ....але щось в ньому змінюється. На краще.
Дякую ❤️❤️❤️
10-11 Почуття повної відданості. І це не примус. Це — бажання. Навіть донька тут безсила щось вдіяти, пропонує білизну, рожеву. Програти тут виграти. І навіть М радий програти. Не біда , що не на галявині серед квітів.
Ромул Шерідан, Якщо вже в щось грати - то в такі ігри ))) шкода що не на галявині. Може там були кульбабки ❤️❤️❤️ дякую що читаєте. Це честь для мене ❤️
Другий розділ зачепив за живе, відчувалася кожна потаємна емоція героїні!
Ліна Морель, Дякую )))
Цікавий початок) Вкрадена кава невідомою особою, виявилася особою занадто відомою:) сподобалося, що як бумеранг у нього вкрали замовлене тістечко. Між гг явно пробігла якась іскорка, і навряд чи вона згасне після цієї зустрічі.
Ален Стеллс, Наврядчи згасне ))) дякую за коментар ❤️
Як мені подобається ваш стиль написання! Коротко, влучно, наче ріже словами. Нічого зайвого. Лише головне – емоції, напруга атмосфера. Браво!
Кейт Лорен, Дякую)) справді, для мене показати емоції найголовніше
Цікавий стиль письма, раніше не зустрічала подібного. Неймовірна історія, чудово передано емоції
Jane Doe, Цікавим для мене став саме ритм тексту: він досить різкий, без зайвих прикрас. Такий спосіб письма змушує читати уважніше, думати глибше. За формуванням мені це нагадує місцями Михайля Семенка і Миколу Хвильового, а за змістом ранні тексти Валер'яна Підмогильного, але зовсім трохи. Цей стиль добре передає внутрішній стан персонажа, не перевантажує текст і тримає напругу в потрібних місцях.
Перший розділ це ❤️
Неймовірно захоплюючий!
Ліна Морель, Величезне дякую за коментар ♥️♥️♥️
Дуже подобається вас читати. Я тільки-но доторкнулась до свого джерела кохання, яке, здавалось, минуло. І це допомогла зробити інша ваша книга.
А тут... читаю слово і бачу, як за цим словом розгортається сцена життя з усіма персонажами. Ось вони гомонять за моєю спиною наче в 5D, там голоси міста, там вітер, музика. Чути як стукають чиїсь підбори....
Кожне слово отак розвертає цілу історію....
Так. Травень. Початок :) Розгортайте свій космос, це надихає.
Moon Grey, Так. Є в ньому щось. Він і в мені викликає цілий потік емоцій. Мені здається я сильнішого за цю книгу не писала ніколи
Які різні емоції під час прочитання: від „та він знущається“ до „чорт, беру свої слова назад — він бусічка“.
Jane Doe, ❤️
❤️❤️❤️
Міра Голд, ♥️♥️♥️♥️
Інтригуючий початок, відразу відчутно, що солодко не буде. Буду читати далі, мені подобаються дійсно глибокі почуття.
Лана Нова, Величезне дякую за коментар ♥️. Так, легко тут не буде. Але в цьому є щось до болю ніжне.
Мені подобається, що вони не тікають, а спілкуються, хоч і довго до цього йшли. Як я колись казала, вони зцілять один одного.
Олена Мисак, Дякую за коментар ♥️ вони вчаться взаємодіяти один з одним. Сподіваюся до кінця книги навчаться )))
Вирішила таки написати більш розгорнутий відгук. Ну що сказати — з його боку це було дійсно по-дорослому і, принаймні, показує, що для себе він прийняв її і почуття.
Jane Doe, :)
Як завжди ♥️
Олена Мисак, Дякую
Цей останній розділ — есенційована психологія глибини почуттів. Шкварчання бекону і яєць на пательні лише загострювали й без того гострі переживання))
Jane Doe, ✨❣️
Дуже глибокий розділ ! Як завжди)).
Олена Мисак, дякую )
П'ять зірочок, як завжди усім розділам. Це не просто залежність, це відданість. Це справжність. Це кохання до глибини таємниць...
Jane Doe, ☺️☺️☺️
Це вони справжні. Дуже сильний розділ.
Олена Мисак, Дякую )))
Коли читала занурилася в цю атмосферу повністю Особливо зачепило" Чому, я мушу воювати в себе в дома ". До сліз.
Олена Мисак, так він в мене такий ))) дякую велике )
Тут немає про що шкодувати. Тому, що тут описано те, що називається — віддати/прийняти повністю. Насправді усі ми так хочемо. Але не кожен отримує таку змогу.
Jane Doe, ❣️❣️❣️
Це так ніжно і інтимно, що прямо відчуваєш весь спектр емоцій. Просто ідеально.
Jane Doe, ♥️Це просто щира думка)).
Знаєте, він, насправді, хоче, щоб хотіли душу. Усі хотіли б, щоб хотіли душу. Це онтологічно природно. Можна сказати навіть інакше — духовно, божественно. Це так закладено природою, чи то пак Творцем. Але люди беруть тіло. Тіло треба, безперечно, але, якщо без душі, то пустка неминуча. Лише той, хто бачить справжню душу й цінує її — може її вилікувати. А здорова душа — здорове тіло;)))
Romul Sheridan, мені подобається його зв'язок з донькою.
У мене мурашки. Ось і його справжній бік.
Олена Мисак, так )) наче фенікси ))
Я в захваті від цього моменту, коли вони нарешті зустрілися! Такий напружений і несподіваний поворот. Мені подобається, як початкове роздратування героїні раптом змінюється на здивування, а її "вирок" про "чоловіка, що вкрав каву" виявляється несподіваною долею.
Діалог дуже гострий і живий, він ідеально розкриває характер обох героїв: її принциповість і його іронію. Те, як він випив її каву, а потім запропонував нову, — це справжній виклик. Цікаво спостерігати, як їхні "випробування" починаються вже з перших хвилин знайомства.
З нетерпінням чекаю, чим закінчиться їхня зустріч. Чи дійсно він виявиться тим самим "чоловіком, що вкрав її каву"?
Ася Рей, дякую)))
Коментар розділу 2 Цей розділ неймовірно атмосферний! Перехід від затишної кав'ярні, з ароматом кави та спокоєм, до раптового знайомства з невідомим чоловіком — це справжній вибух. Те, як героїня мимоволі звертає увагу на чоловіка, який здається "втомленим від життя" і "несе на собі нестерпний тягар", створює сильну інтригу.
Особливо мені сподобалися моменти, коли він дивиться крізь неї "кудись у минуле" і його запитання про те, "як кохання може врятувати". Це додає глибини його образу, натякаючи, що за його зовнішньою черствістю ховається якась трагічна історія.
Фраза "було тихо. Було легко. Було справжньо" підсумовує цей уривок ідеально. Це показує, що навіть у короткий момент між двома людьми може виникнути щось глибоке і важливе. З нетерпінням чекаю, як розгортатимуться події далі!
Ася Рей, дякую що приділили час )))
Ще одна улюблена книга)). Вітаю! з публікацією . В мене теж вийшло продовження історії Айлін і Фода приємного читання ,але спершу одужуйте )).
Олена Мисак, Я трохи знітився, коли це прочитав. Потім зрозумів. Дякую ☺️☺️☺️
Вітаю з новинкою!
Прочитав. Сподобалося. Очевидно, що Рецидив добігає кінця й поступиться Обсесії. Той самий надрив, емоційний натиск плюс обсесивне прокручування. Це сильно.✨❣️
Jane Doe, У будь-якому випадку ці твори унікальні своєю емоційністью, та натиском.
Вітаю з новинкою ))
Оксана Павелко, Дякую)))
Вітаю! Дуже зацікавила анотація, додаю в бібліотеку!
Ларія Ковальська, Дуже дякую))) сподіваюся Вам сподобається))
Вітаю з новинкою. Одразу беруся до ознайомлення ❣️✨
Вітаю з новинкою! Бажаю успіхів книзі як в Україні, так і за кордоном.
Ці уривки просто приголомшливі! Я не можу відірватися. Те, як авторка описує світ софітів і спалахів камер, одразу занурює в атмосферу шоу-бізнесу, де світло не гріє, а викриває. Це відчуття, що ти знаходишся на межі, але в той же час "це не мій світ. Але він — мій", неймовірно чіпляє.
Особливо зачепила емоційна напруга між героями. Він — "зібраний, точний, стриманий", а вона — постійно позаду, але не як тінь, а як "тил". Він тримає її за руку "міцно. Як якір", і це відчуття безпеки та приналежності, змішане з болем, просто пронизує.
А потім ця інтимна деталь про дві переплетені літери "М" — "Назавжди?". Це питання розкриває усю крихкість і водночас силу їхнього зв'язку. І останній уривок про "коріння залежності" та про те, як вони "створили нас"... Це не просто любовна історія. Це щось глибше, щось про травми, що робить людей тим, ким вони є.
Я в захваті від того, як авторка передає думки, які не можна сказати вголос. Це справді "відлуння між рядками", яке залишається в душі. Хочу читати далі!❤️
Ася Рей, величезне дякую)))
Вітаю з новою історією❤️ ❤️
Белла Ісфрелла, дякую)))
Опис книги інтригує! Здається, це не просто чергова романтична історія. Слова "виживання", "гнів, що гріє краще за ніжність" та "одержимість" свідчать про те, що ця книга занурює в глибинні та, можливо, болючі переживання персонажів. Мені подобається, що героїня — не слабка жертва, а жінка "з травмою", яка не вдає із себе сильну, але і не просить жалю.
Також цікавий образ героя — "легенда, ікона, символ епохи", але за холодним поглядом ховається "людина зі шрамами". Це створює напругу та очікування, що їхній зв'язок буде непередбачуваним. Фраза "Їхній зв'язок — не казка. Це одержимість" особливо привертає увагу, обіцяючи складну та емоційно насичену історію. Очевидно, ця книга буде досліджувати темні сторони людської природи.
Чи готова книга вже повністю? Якщо ні, то з нетерпінням чекаю на продовження, щоб дізнатися, що саме приховано за цими словами.❤️♥️
Ася Рей, о там такі лабіринти самопізнання)
Вітаю з новинкою)
Чарівна Мрія, дякую)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати