Забутий гримуар.

Читати

Опис
Зміст книги
Коментарі · 7

Анотація до книги "Забутий гримуар."

Як вийти в світ, коли нічого про нього не знаєш? Що чекає по той бік безмежної гірської гряди, що, неначе пазурі мертвого дракону, вгризаються у небосхил? І чи варто двом дітям, що не знають у своєму житті нічого, крім магії і навчання, так відчайдушно бажати побачити світ за межами пащі дракона?

Стенсон і Сетія, маги-початківці, діти ельфійки, але з дещо коротшими вухами та безмежною жагою до чогось цікавішого, ніж медетування і читання вже пожовклих стареньких книг. Та чи може їх жага і магія, що вони успадкували по крові, довести їх до чогось дійсно цікавого, а не лише смертельно небезпечного?

Зміст книги: 2 глави

Останнє оновлення: 21 дн. тому

Розділ 0. Передмова.

22 дн. тому

Розділ 1. Драконячі зуби.

21 дн. тому

7 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Закріплений коментар від автора

Бал Дмитро

20.04.2026, 18:46:42

Радий вітати кожного, хто випадково або не дуже випадково потрапив на сторінку цієї книги. Я трохи погортав головні сторінки сайту, заліз у тренди, топи, і, дивлячись на це все, дуже сумніваюся, що моя книга отримає багато читачів. Та, говорячи відверто, такої цілі у мене і немає. Ця книга, ймовірно, навіть не буде дописана до кінця (тому читайте на власний страх і ризик). Який ви тоді, спитаєте, сенс писати, а тим паче публікувати?

Практика.

Трохи передісторії:
Я не те щоб новачок у письменницькій справі. Так, досвіду у мене небагато, але тексти пишу ще з класу так дев’ятого, та, на жаль, жодного закінченого. А на ще більший жаль — жодного українською. Думка почати писати українською виникла давно, і я навіть почав, та доволі швидко зрозумів, що мені просто не вистачає досвіду, словникового запасу, а мій стиль письма переповнений русизмами і є не зовсім таким, яким хочеться його бачити. Почавши писати історію, ідея якої мені подобається, я вперся в стіну власних можливостей. Саме тому вирішив попрактикуватися на чомусь легкому, а саме на цій історії.

Якщо ви все ж наважитеся читати, буду дуже радий вашим коментарям, зауваження і критиці.

Символів мало. Напишу потім блог.

Стейсі Мур

12.05.2026, 01:40:08

Вітаю з новинкою. Нехай ця історія зачепить серце кожного читача, а муза ніколи не залишає автора.

Бал Дмитро

12.05.2026, 15:52:13

Стейсі Мур, Дякую дякую, шкода тільки життя повернулось до мене не дуже приємним боком і часу на творчість немає... Та начебто з закінченням навчання все стабілізується.

Крісті Ко

22.04.2026, 13:13:23

Вітаю з першою публікацією книги.
Успіхів та натхнення! ❤️❤️❤️❤️

Юлія Бор

22.04.2026, 09:23:33

Вітаю! Цікава анотація, забрала у бібліотеку)
п.с. це добре, що ви бажаєте "не обманювати" читача і пишете, що твір можливо не буде дописаний, але прошу - не вагайтесь у своїй творчості. Судячи з закріпленого коментаря і блогу: вам є що сказати людям, то кажіть, без надмірної самокритики. До того ж, можливість редагування є на букнет, якщо вам щось захочеться виправити - завжди це можна зробити трохи пізніше. У будь-якому випадку це краще, ніж сотні разів переписувати початок історії, яку ніколи не побачить світ) Бажаю успіхів!

Бал Дмитро

22.04.2026, 12:42:53

Юлія Бор, Просто формат історії дещо не мій. Я за письменницькою природою радше архітектор, ніж садівник, і багато часу проводжу за плануванням. Мені подобається наповнювати світ власною історією, міфами, дрібними деталями і чимось, з першого погляду, непомітним. А ця історія є таким собі експериментом для мене. Жодного детального плану, максимум — короткий синопсис розділу, і сідаю за письмо. Тому я і сумніваюсь, що колись допишу її. Як тільки трохи "загострю перо", повернуся до написання основного твору.
Та поживемо — побачимо, можливо, ця проста книжка так сподобається людям, що мені буде соромно її не закінчити, все ж багато сил вона в мене не забирає...