У сонячному місті ангелів кожен зобов'язаний носити маску. Під час польоту Люміра знаходить печеру, де забуває про час за малюванням, а назовні її зустрічає рідний світ - і водночас зовсім не її. Серед випалених руїн вона знаходить співрозмовника, схожого на неї й абсолютно несхожого:
- Ти хто такий?
- Я хто? Хм, цікаве питання, янголятко. Є здогадки?
Перше, що мене шокувало - це його міміка. Вона була живою.
- Звідки мені знати? Думаєш, якби знала, то питала б?
- Знущаєшся? - у його голосі почулася надія.
- Схоже на те?
- А ти не промах - відповідати питанням на питання, - він примружився: - Справді не знаєш?
У відповідь я лише похитала головою.
- Що вам там взагалі розповідають? Що ви - єдині створіння у світі? - знущально процедив він.