Вітаємо, . Вам поки недоступна функція "Вподобання" для книги. Вона стане доступною вам в найближчі дні. Перепрошуємо за незручність і бажаємо приємного читання на Букнет!
Сповіщення
підтвердження Email
Обмеження 18+
Даний контент доступний тільки зареєстрованим користувачам, що досягли віку 18 років.
Обмеження 14+
Покупку може здійснювати користувач віком від 14 років
Анотація до книги "Візори"
Твір, написаний у межах флешмобу Дієз Алго "Твір за картинкою".
Дуже сильний і емоційний уривок, який торкається болючих тем війни, материнства та страху втратити найдорожче. Особливо вражає образ Світлани, яка навіть крізь власні переживання й біль продовжує думати про доньку та намагатися триматися. Перехід від теплого спогаду про дитинство Айстри до тривожного сну й болісного пробудження створює сильний контраст між минулим і сьогоденням. А фінал із розбитими візорами залишає після себе тривожне відчуття та багато запитань. У цьому уривку відчувається не лише жах війни, а й те, як вона проникає в людську пам’ять, сни та найпотаємніші страхи. Хочеться дізнатися, що сталося з Айстрою і чи зможе Світлана знайти спокій серед усіх цих випробувань. Авторці бажаю натхнення, сил і вдячних читачів!
Макс Дайліс, Щиро вам дякую за такі глибокі роздуми) А ваша думка про можливість продовження, варта уваги. Це оповідання було написано в межах флешмобу від Дієз Алго "Оповідання за картинкою". Але ви праві. Правда, про болюче читають не дуже охоче. Дякую)
Зворушлива історія. І що не менш важливо - грамотно написана. Стиль також сподобався, переживання та події показані доволі образно, що дозволяє читачу самому формувати "забарвлення твору".
Щемлива історія... А й справді - матерям не потрібні окуляри, і навіть з "космічними" діоптріями, щоб побачити свою дитину - вони відчують її серцем і знайдуть навіть у снах.
Пронизливе й життєве оповідання. Контраст між мирними мріями про капелюшки та суворою реальністю пікселя й берців дуже чіпляє за живе. А слова «Візори здохли! А я жива!» звучать як найкраща новина ранку.
Вже доречі дочитав "таємниці річки Арру" завтра додам коментарі – дуже сподобалося історія :)
Неймовірно зворушливий і життєвий твір. Контраст мрій про «леді» та реальності нашої захисниці Айстри передано дуже майстерно. Скільки ж зараз таких матерів, чиї серця розриваються від тривоги за своїх дітей! Щиро дякую Вам за таку чуттєву та актуальну прозу. Ви праві, іноді треба дивитися «через правильні візори».✨
Просто супер! Актуально, дуже- дуже близько до душі, до наших реалій. І так добре, що хеппі ЕНД.
Гарна мова, цікава ідея, легкість у важкій ситуації. Браво!
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
15 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти❤️❤️❤️
Надзвичайно емоційна історія! Успіху книзі!
Дуже сильний і емоційний уривок, який торкається болючих тем війни, материнства та страху втратити найдорожче. Особливо вражає образ Світлани, яка навіть крізь власні переживання й біль продовжує думати про доньку та намагатися триматися. Перехід від теплого спогаду про дитинство Айстри до тривожного сну й болісного пробудження створює сильний контраст між минулим і сьогоденням. А фінал із розбитими візорами залишає після себе тривожне відчуття та багато запитань. У цьому уривку відчувається не лише жах війни, а й те, як вона проникає в людську пам’ять, сни та найпотаємніші страхи. Хочеться дізнатися, що сталося з Айстрою і чи зможе Світлана знайти спокій серед усіх цих випробувань. Авторці бажаю натхнення, сил і вдячних читачів!
Макс Дайліс, Щиро вам дякую за такі глибокі роздуми) А ваша думка про можливість продовження, варта уваги. Це оповідання було написано в межах флешмобу від Дієз Алго "Оповідання за картинкою". Але ви праві. Правда, про болюче читають не дуже охоче. Дякую)
Зворушлива історія. І що не менш важливо - грамотно написана. Стиль також сподобався, переживання та події показані доволі образно, що дозволяє читачу самому формувати "забарвлення твору".
Андрій Романенко, Щиро вам дякую)
Щемлива історія... А й справді - матерям не потрібні окуляри, і навіть з "космічними" діоптріями, щоб побачити свою дитину - вони відчують її серцем і знайдуть навіть у снах.
Вікторія Берлі, І це правда. Дякую за такий глибокий коментар.
Вітаю з новинкою!
Любисток, Щиро дякую)
Пронизливе й життєве оповідання. Контраст між мирними мріями про капелюшки та суворою реальністю пікселя й берців дуже чіпляє за живе. А слова «Візори здохли! А я жива!» звучать як найкраща новина ранку.
Вже доречі дочитав "таємниці річки Арру" завтра додам коментарі – дуже сподобалося історія :)
Олексій Цапович, Щиро вам дякую)
Цікаво
Діана Дніпро, Дякую)
Цікаво)
Дієз Алго, Дякую)
Гарне оповідання. Про наші злободенні реалії. З оптимістичною кінцівкою.
Ромул Шерідан, Щиро дякую за відгук)
Неймовірно зворушливий і життєвий твір. Контраст мрій про «леді» та реальності нашої захисниці Айстри передано дуже майстерно. Скільки ж зараз таких матерів, чиї серця розриваються від тривоги за своїх дітей! Щиро дякую Вам за таку чуттєву та актуальну прозу. Ви праві, іноді треба дивитися «через правильні візори».✨
Віталій Козаченко, Щиро вам дякую за відгук)
Вітаю з новинкою! ✨
Віталій Козаченко, Дякую щиро)
Вітаю з новинкою ✨читаю))
Ромул Шерідан, Дякую)
Просто супер! Актуально, дуже- дуже близько до душі, до наших реалій. І так добре, що хеппі ЕНД.
Гарна мова, цікава ідея, легкість у важкій ситуації. Браво!
Аліс Веро, Щиро дякую)
Цікаво вийшло. Жінка захисниця. Неймовірно, наскільки ж люди по-різному дивляться через свої скельця))
Юлія Манюта, Щиро дякую) Цілком з вами згодна)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати