"Вони думали, що просто друзі"

Емілія та Влад виросли разом. Їхні будинки стоять поруч, їх розділяє лише спільний паркан, а в документах — лише три дні різниці у віці. Все життя вони були нерозлучними: спільні ігри на гойдалці, спільні мрії та футбольні матчі, де він завжди був її головним захисником. Вони звикли називати це «просто дружбою», бо так було безпечно.
​Але один вечір біля шкільного автобуса руйнує все. Одне несказане слово, один вчинок — і багаторічний зв'язок розривається, залишаючи лише гіркий присмак образи.
​Тепер їхній ранок починається не з посмішок, а з трьох будильників, які неможливо витримати. Замість яскравих суконь — чорне худі, що слугує бронею. Замість спільних поїздок в автобусі — холодні погляди крізь натовп і демонстративне мовчання.
​Чи зможуть вони знову переступити через той самий паркан