Ця історія про те, як мовчання поступово стає звичкою. Про стосунки, в яких зникає голос, і про внутрішній розрив між тим, що людина відчуває, і тим, що дозволяє собі сказати. Це шлях від перших дрібних поступок і стриманих реакцій до моменту, коли власні межі перестають звучати вголос. Але також це історія усвідомлення — коли людина починає бачити, як втрачала себе в тиші, і поступово повертає здатність довіряти власним відчуттям.