1492 рік змінив усе. Коли небо над Італією стало мідним, а Ефір — Кров Першого Світу — прорвався крізь надра землі, реальність перестала бути сталою. Відтоді перемагає не той, хто сильніший, а той, хто готовий більше заплатити. Бо Ефір завжди бере своє.
Чезаре прийшов повернути вкрадене ім'я — і дізнався, що найстрашніша ціна не відчувається як втрата. Бернардо взяв останній контракт, знаючи, що не повернеться — і виграв, знищивши себе вщент. Альвізе вирішив не платити нічим — і заплатив більше за всіх.
Три людини. Три вибори. Три рази Ефір довів одне: він не карає і не винагороджує. Він лише підсилює те, що вже є всередині.
Virtù чи Peccato? Порядок чи пристрасть? Доброчесність чи гріх?
Ефір не прощає тих, хто не обирає.